ГОЛОВНИЙ уряд У. Н. Союзу видав 1. січня 1934 р. відозву, якою проголосив 1934-тий рік Ювилейним Роком Українського Народного Союзу. Разом з тим видано поклик у справі Ювилейної Кампанії для приєднування нових членів, як і поширення серед громадянства Союзових ідей.
Для цеї ціли видано теж книжечку В сорокліття Українського Народного Союзу.
А на річних нарадах головного уряду У. Н. Союзу в лютім 1935 р. вирішено видати ще Пропамятну Книгу, щоб зібрати в ній уже обширніші відомости про працю У. Н. Союзу і його орґану Свободи на полі організування й освідомлювання української іміґрації в Америці.
Головні урядники виходили з цього заложення, що історія У. Н. Союзу і Свободи це властиво історія української іміґрації в Америці. Супроти цього вважали потрібним зібрати принаймні дещо такого матеріялу, який відтворював би перед нами ту епоху з життя української іміґрації в Америці, що зачалася заснуванням У. Н. Союзу і сягає по сьогоднішній день.
Справу
виданя
Пропамятної
Книги
поручив головний
уряд редакційній
комісії,
зложеній з
членів екзекутиви
У. Н. Союзу і редакції Свободи,
себто з
таких осіб:
Микола
Мурашко, інж.
Володимир
Малевич,
Роман
Слободян,
Дмитро Галичин,
Омелян Ревюк
і д-р Лука
Мишуга.
Редакційна
комісія на
своїм
засіданні з дня 7 березня
1935 p., прийшовши
до
порозуміння
щодо матеріялу,
який мав би
ввійти до
Пропамятної
Книги,
доручила мені
її
зредаґування.
Поминаючи те, що члени редакційної комісії допомагали своїми заввагами розвязати тяжку справу, як і який саме матеріал у ту Книгу зібрати, кожний з них, як це видно зі змісту Книги, вложив ще окремий свій труд.
При редаґуванні п. 0. Ревюк допомагав обробляти й упорядкувати ввесь зібраний матеріял, п. Степан Шумейко допомагав при редаґуванні англійської частини, а п. Осип Стеткевич пильнував чистоти мови і переводив коректу.
Книга виказує теж імена всіх тих Шановних Громадян у старім краю і тут в Америці, що послужили добрій справі своїм трудом і знанням.
Та окремо приходиться дати признання тим соткам наших українських робітників в Америці, головно урядникам відділів У. Н. Союзу, зглядно секретарям тих відділів, що доложили труду і допомогли нам зібрати статистичні дані про відділи У. Н. Союзу й про наші громади. Це перший раз в Америці довелося зібрати такий матеріял.
Книгу ту приходилося нам видавати у тяжких умовинах. Виявилося наглядно, що про українську іміграцію в Америці є дуже мало зібраного й належно обробленого та провіреного матеріялу. На кожнім кроці стрічалися ми з труднощами, коли приходилося провірювати дати і числа, а то навіть деякі важні події, чи діяльність навіть передових американсько-українських діячів. У тім усім головним українським джерелом наших інформацій були протоколи річних нарад головних урядів У. Н. Союзу, протоколи нарад екзекутив У. Н. Союзу, протоколи конвенцій У. Н. Союзу, календарі У. Н. Союзу, понад 40 річників Свободи й інші видавництва У. Н. Союзу та Свободи, як теж іще живучі свідки нашого минулого.
Зазначимо, що редакційну чи видавничу працю виконували ми попри щоденні наші обовязки в редакції чи в організації. Під час цеї праці ми відразу пізнали, що її не можливо виконати так, як ми собі цього бажали, бо треба літ часу, щоб можна добре опанувати той величезний матеріял, що станув перед нашими очима й що властиво не був досі ані належито розсліджений, ані вглиблений. Та всежтаки ми старалися навіть серед таких обставин принаймні вторувати нашою працею шлях тим, що ще за нашої памяти чи по нас візьмуться до дальшої праці над науковим досліджуваням української іміграції в Америці.
А вкінці — що для нас найважніше — бажали ми дати нашій, тут родженій, молоді короткий спогад про те, хто і чим були її батьки й матері, як жило, що думало й чого доконало старе покоління, та які ідеали бажалоб воно передати як свій заповіт своїм дочкам і синам в Америці.
Зазначуємо далі, що та наша молодь, що забрала голос у тій Книзі, пишучи по англійськи, знає теж і українську мову. І розуміє та відчуває, що й до українських будучих поколінь в Америці відносяться слова Лібельта:
Мова є кровю, що кружляє по народньому тілі. Виточіть з чоловіка кров, то разом з нею скінчиться життя людини. Витечіть з народу мову, то разом з цим закінчиться його існування.
В
тій Книзі,
виданій
зприводу
40-ліття праці У.
Н. Союзу, себто
сорокліття
праці
старого
покоління,
бажали ми теж
довести до
тісного
зближення
старого
покоління, що
вийшло зі
старого краю,
з молодим,
тут родженим
і тут
вихованим
поколінням. А
зробили ми
це в такім
переконанні,
що коли мова
про людяність,
про посвяту
чи службу
громадській
справі, якщо
люди дійсно
ідейні й розумні,
то ледви чи є
яка дійсна
прірва між
старим і
молодим поколінням,
між тими, що
родилися в
старім краю,
і тими, що виросли
в Америці.
Д-р Лука Мишуга.