Basic HTML Version
Дід нинїшну добу.
Відчинились на Вкраїнї
Високі могили
І местники кровавиї
З них повиходили,
І народ цілий візвали
До лютого бою
За край рідний подоптаний,
За правду і волю;
За пожежі і убійства,
За тюрму і горе,
За тяжку неволю нашу
І 8а ріки крови!
Стрепенулась Україна
Від поклику цього,
Прокинулась сїмя еї
З летарґу тяжкого,
Отямились сини еї,
Козацькиї внуки,
І крикнули: — Годі довше,
Досить горя-муки!
Досить, Ненько, ти страдала,