Basic HTML Version
одинока надія. Бо як би я його не мав, так
глянь, той ніж би я вхопив в руки і пхнув би
в сѳрцѳ тим —там, він показав рукою в напрямі
майнів, тим, що нас гноблять, що нас до нуж
ди доводять. Але ти, ти що несеш слово Боже
піл дах нуждаря, если сам маєш Бога в серцю,
то йди там, там до тамтих бог^чів, не до бід
них, і там проповідуй евангеліе, чуєш? там іди.
Нас біда і нужда веде до Бога, каже нам, що
справедливість мусить бути вимірена. Але ти
там іди, там тобі місце.
Голос Матїя Оенюти дрожав, як натягнена
струна, а кінцеві його слова падали тягаром їх
правди на серця всіх, а найбільше на подорож*
ного.
.
Його серце тремтіло, а в ухах шуміли на
болілі слова Сенюти: Там йди — до богачів —
їм проповідуй евангеліе.
Подорожний вже давно опустив хату Сеню
ти, она щезла за ним в нічній темряві, алесло
ва все ще не затихали, все еще луною гомоні
ли- по його серцю.
Але лиш гомоніли, бо подорожний там не
пішов, він жеж знав, що там ніхто не схоче
Його слухати.
Dayton, 27-го липня, 1906.
Урманець.