Basic HTML Version
В О В К І я г н я .
Ведені спрагою, вовк і ягня прийшли до того самого жерела;
вовк станув в горі, а ягня понпзше, в певнім віддаленю. Вовк по
бачивши ягня, зачав шукати зачіпки. „Гей, ти” , — сказав він до
ягняти — „чого менї каламутиш воду, коли я пю?” Ягня дрожачи
відповіло: „Пане вовче, якже-ж я можу каламутити воду, коли я є
в долинї жерела, а ти в горі"
Однак вовк не зважаючи на се,
що ягня говорить правду, крикнув: „Шість місяців тому назад ти
мене обидило!” „Якже-ж се можливе” , — відповіло ягня — „коли
перед шістьма місяцями мене єще не було на сьвітї” . „До біди
з тобою” , сказав вовк, „то твій батько обидив мене” . І так сва
рячи на ягня, скочив на него і подер його на кусники, несправе
дливо вбиваючи.
Ся байочка відносить ся до тих людий, що переслідують не
винних під ложними позорами.
ЛЯШКА НАРЕЧЕНА .
Мав я Ляшку „наречену” ,
Звалась панна Міся,
Що тягло мене до неї.
Мов вовків до лїса.
Та швиденько я пізнав ся,
Що ця панна гожа
Хоче Польщу будувати
Від ..моржа до моржа”
А ту працю загадала
Від мене почати:
Мою душу в польске небо
Хтїла впакувати ;
Мою шкуру виправляти,
ТЦоб була тоненька.
А язик мій натягати,
Щоби лучше дзенькав...
Коли все те я пронюхав,
Моторошно стало;
Коло пупця замлоїло.
Серце задріжало