Basic HTML Version
страшні гроші, а дальше тому, що через війну терпить торговля та
промисл. Отже кажуть учені люди: коли два сусіди посварять ся,
то не ідуть они сейчас бити ся, і самим собі робити справедливість,
але ідуть оба до суду, і там судія провинившого ся карає, а невин
ного увільняє. Чому-ж так не може бути і з державами? Як дві
держави посварять ся, то не треба їм зараз брати ся до війни, але
нехай ідуть перед суд, і там нехай порішить ся хто винен, а хто
нї. Така гадка припала до вподоби всім людям сьвіта, і кілька лїт
тому назад зібрали ся представителї всіх держав з цілого сьвіта на
наради, іцоби установити такий суд і завести на цілім сьвітї мир.
Єсли би вже не? ма^/б^%а*ШЙци, то ие потреба! війска, а єсли не
треба війска, то не треба і мундурів війскових, і ґверів і армат і ко
раблів воєнних. Тогдї мілїони гроший, що ідуть на удержанє вій
ска, пішли би на народну просьвіту, касарнї війскові перемінили
би на школи, жовняри, що по три роки мучать ся при війску, мо
гли би працювати в дома, а весь нарід обтяжений страшними по
датками, платив би о половину менші податки.
З такими думками пристуллено'до перших нарад. Однак де
які держави, що їх сила полягає на душеню слабшого, от як Мо
скалі дусять Українців, побачили, що як би розпустили війско, то
покривджені хотіли би від того найвисшого суду, справедливості,
і тадс на примір, Україна схотіла би бути зовсїм свобідна від Росжї.
Тому
'ся, на т^кий сьвітовий мир, казали, що то
єще за вчасно, треба єще підождати. Мимо того на тім з'їзді за
пали ‘деякі ухвали великої ваги, і постановлено в короткім часі
знов з’їхати ся на подібні наради.
Добре діло ніколи не загине. От ми Русини, кілько натерпідм
ся переслїдовань від Поляків, кілько кривд, але на дусі ми не упа
дали, лиш працювали над народом, просьвічали його і от по мно-
гих роках такої працї діждали ся ми загального права гойосованя,
прийшло до виборів, і ми відразу на прах розбили Поляків.
Так само бачите і з тим сьвітовим миром. Перші наради не
ухвалили розпущеня війска. Тепер в 1907 році другий раз зібра
ли ся на такі наради. І тепер єще не ухвалили того мира. Певно
єще кілька разів зберуть ся нга такі наради, аж в кінци прийде час,
що всї згодять ся на той мир, знесуть війско, установлять такий
найвисший суд,* і тодї вже і людям стане лекше на сьвітї, бо буде
більше гроша і часу на науку та просьвіту.
А той час вже іде, хоч поводи, а вже наближає ся.