Basic HTML Version
„Єсли не можете помочи мені, то бувайте здорові” , сказав хло-
їіець і хотїв вийти.
„Зажди єще хвильку” , сказав купець. „Ти не куриш?” „Н ї !”
„Ан ї не пєш?” „Н і ! ” „А в гроші не граєш?” „Н і ! ” >,Ну, то добре” ,
•сказав купець зі сльозами в очах, „можеш мати від мене гроший
тільісо, кілько тобі‘треба; Твій батько так само, дав мені раз 5 ° ° °
долярів, і питав мене ті самі питаня. Не дякуй менї, я се роблю
й вдячности до твого батька” .
В ІРА МОГАМЕДА.
В 570 році по народженю Христа, сторожеви поганьскоі сьвя-
тинї в Мекцї народив ся син., Коли немовлятко перший раз вітво-
рило очи на сьвітло денне, сказало сильним голосом: ;,Бог є вели
кий, а я є його пророк” Так народив ся музулманьский пророк
Могамед.
Коли він мав три роки обявив ся йому архангел Гавриїл, о-
творив його серце і витиснув з него краплю чорної крови гріха.
Коли він мав шість лїт, померла йому мати. Він часто любив про
бувати на самоті і там роздумувати. Він був хорий на тяжку хо
робу так звану падачку., Коли виріс на молодця, наняв ся за фір-
мана до богатої вдови Гадіджі. Она полюбила молодого Могамеда
в-ийшла за него за муж. Діставши за жінкою великий маєток,
Могамед много подорожував і познакомив ся з релїґією Жидів і
Християн.
Коли Могамед мав 24 роки пішов в пустиню і там перебув дов
гий час на роздумувашо. Там мав ріжні привиди, являли ся Tidtay
ангели і учили його нової-віри* котру мав нести поміж свій нарід.
По якимсь часі пішов .в народ і зачав ироповідати нову віру, котру
як казав, Пан Біг обявив йому на-пустині. Найперше-навернула
ся його жінка Гадіджа. Однак люди не хотіли слухати його науки
і мусїв 'утікати зі свого родинного міста Мекки, бочбояв ся, щоби
р*)ЗЗлоблений
нарія не вбив його. Зі своєю жінкою і пятьдесять
учениками він;-утік до. міста Медіни. Єго иереслїдувателї шустили
ся за ним в погоню. Могамед .з. одним зі своїх .учеників-сховав ся
перед ними в печеру. Неприятелї як раз переходили коло тої
їтечери і хотіли заглянути до. середини, чи .нема там Могамеда.
Коли
однак побачили, що павук заснував вхід до печери павути-
иєм,
були
певні, що його там нема і
пустили
ся дальше в погоню.