Basic HTML Version
От як фляшка закиває,
Він до шинку й повертає,
Сяде , гляне в поставець,
Тай потягне гаманець.
І вже гроший і не ліче...
Чоловіче, чоловіче!
Що в тій бочцї онде є, —
Все воно до дна твоє! —
Т^з* сидить твій заробіток,
Там лежить худоба дїток,
Сіно те, що ти косив,
Жито те, що Бог вродив.
Там твоя свитина сіра.
Хомути, ярмо, сокира;
Дрова ті, що ти продав.
Садовина, що зібрав.
Сили ті, що їх ие стало;
Те здоровля, іцо пропало;
Сльози жінки, серця міч;
Пяна лайка день
і
ніч...
Все воно туди пірнуло.
Все в тій бочцї потонуло;
А вона все та ж одна —
І без верху, і без дпа.
Чую — вітер повіває,
Фдяшку хилить та хитає,
А вола собі кива
Та до шинку зазива.
Я. Щоголів.
ВСЕВИДЮЧЕ ОКО.
Далеко з відсн, на острові Цейльонї, оповідають таку історію:
Властитель фарми, котрий мав вставлене скляне око, хотїв виїхати