Basic HTML Version
— зі -
дрзпнами зачав так говорити*: „То мудрий містер Абрамбвич до-
іп в
нас до такого клопоту. То він порадив привести старого чоло
віка, що скоро помре, і принесе щасте для нашого нового цвин
таря. І то він був тим мудрим чоловіком, що привіз його з Ню
Йорку. А тепер тому, що вдова Шенберґ ліпше любить містра
Цейтля, і вже не хоче виходити за муж за Мойше, тепер мудрий
Мойше хоче посилати комітет. Добре братя, я пішлю комітет,
але мудрий Мойше вже не буде в тім комітеті” .
Комітет знайшов Цейтля в хатї вдови Шенберґ, як він гірко
плакав і зойкав. Вдова і єї сини були коло него і потішали його.
Коли она побачила комітетових, шепнула до них: Ша, ша, тепер
не входїть тутка, заждїть на дворі, я скоро вийду” .
Комітетові ждали майже цілу годину. Був дуже горячий день,
а они мусїли печи ся на сонци, бо нїгде не було тїни.
„Може” , сказав Шльома, „він є тяжко слабий і1 вже умирає?”
Потішаючи ся тою надією, комітетові ждали так довго, доки
не вийшла вдова. „Ох, панове” , сказала она зі слезами в очах,
„Цейтель дістав дуже злі вісти. То дуже пригнобило його бідного.
Прийшов лист з Росиї з відомостю, що його бідний тато що йно
помер” .
Через цілий рік після смерти тата Жиди в Вилтон якось пого
дили ся з Цейтльом. А потім як жалоба проминула, П етел ь оже
нив ся з вдовою Шенберґ.
Р У К А БОЖА.
Було се 1900 року, коли то в Китаю, дикі Боксери постановили
вимордувати всіх білих людий. Товпа боксерів напала на дім
американьскої християньскої місиї і знищила його до тла. Але в
короткім часї місионарі зібрали гроші і зачали будувати єще біль
ший і дорожший дім для християнської місиї. Коли мури нової
будови вже високо взносили ся понад румовище, розбішена товпа
Китайців постановила єще раз знищити будову. Але один старий
розумний чоловік сказав до товпи: „Послухайте мене, не робіть
сего, не руйнуйте того будинку. Перший раз Християни здобува
ли малий дім, коли ви його знищили, тепер они будують двк рази
більший, а коли ви і той знищите, то они вибудують будинок, що
буде сягати небес*.