Basic HTML Version
Бо про хлопцїв говорити —
Не дїв’оче діло!
Тож річ важну я задумав,
іуіесть страшну, велику:
Зичу гроший на „шифкарту“ ,
їду в Америку.
Там два рочки я працюю,
Сім соток складаю,
Кажу „ґуд бай“ Америці
В старий край вертаю.
Т у куїіую хату, поле,
Коні і корову,
Що аж моїм вороженькам
Віднимає мову...
А Мокрина, як почула.
Сплеснула руками
І сказала: „Він найкрасший
Поміж парубками!“
Та я був лихий на неї
Цілою душею ;
Беру отже з тої злости
Тай... женю ся з нею.
Тепер вона моя жінка,
Моя господині.
Ось так то я, любі братя,
Помстивсь на Мокринї.
І вам раджу, хто не хоче
Бути в тараАатах,
Нехай лише в такий спосіб
Мстить ся на дівчатах.
Чалий.
Англичанин сидів в реставрації і писав лист. Нараз побачив,
що Айриш, котрий сидить з заду, читає всьо., що він пише. Тогдї
Англичанин написав в листї так : „Писавби я дальше, але якийсь
поганий Айриш сидить мені за плечима і всьо читає” . В тій хвилї
зірвав ся Айриш на ноги і крикнув до Алгличанина: „Брешеш, я
не читаю, ти сам поганець” .