Basic HTML Version
ЯКМІНІСТРИ УЩАСЛИВЛЮЮТЬ НАРІД
(Хінська істория, подібна до росийського житя.)
В. Дорошевич.
ші Неба — хай імя його
•пережне всесьвіт — цї
сар Лї-Ю-А стояв бі
ля вікна своєї порцеля
нової палатки. Вій був
молодий і тому добрий.
Серед блееку і велпчавостп, що окружа-
ли його, він ніколи не переставав дума
ти про убогих, оминених долею.
ІІМОВ
дощ. Лив стру-
ями. Небо плакало, а
разом з ним цьвіти
і дерева проливали
сльози. Серце стисну
ло ся цїсареви з жалю
і він викликнув:
—
Яка гірка доля
того, котрий навіть не
має капелюха, щоби
накрити голову в та
кий дощ!
1, вернувши ся, цїсар сказав звер
таючи ся до свойого палатного управи
теля: ,.Я хотів би знати, ск'льки бідаків
в моїй столнци в Пекіні не має капелю
хів?!”
—
Сьвітло Сонця! — сказав управи
тель Цсунґ-Хі-Цсанґ, падаючи на колі
на і схиляючи голову, — чиж є щоне-
будь нездійсниме для володаря всїх во
лодарів!! Скорше ніж зайде сонце, ти
будеш знати, о Батьку Зорі, се, що ти
бажаєш знати!!
_Цїсар ласкаво усьміхнув ся, а Цсунґ-
Хі-Цсанґ з усеї сили пустив ся бігти до
першого міністра Саи-ПІі-Санґа. Він
прибіг задиханий, а до того ще змішав
ся так. що навіть не міг віддалі всіх
почестпй, які належали ся першому мі
ністрові!.
— Загальна Радість, наш наймило-
стивіпінтій цїсар, — промовив він, ле-
дви дихаючи — дуже занепокоєний. Йо
му додають жалю ті люди, котрі ходять
по місті без капелюхів, і він нинї ще
хоче знати, скільки їх в Пскнії!
— G такі поганці! — відповів Сан-
Іїїі-Санґ, і зараз таки приказав прикли
кати Пі-,Хі-Во, головного начальника
міста.
— Погані в'сти йдуть із палати! —
сказав він. коли Пі-Хі-Во на знак по
таш і ск.юпив голову до самої землі. —
Повелитель нашого житя запримітив не
порядок !
— Що? — зі страхом викликнув Пі-
Хі-Во. — Якже се могло стати ся, ко
ли прогаріній тінистий сад зовсім від
діляє палату в:д Пекіна?
— Не знаю, як се стало ся — від
повів Саи-ПІі-Санґ, — але цісаря
страшно занепокоїло, що ріжні голо
дранці ходять в дощ без капелюхів. Він
нині ще бажає знати, скільки їх є в
ІІекіиї. Розвідайте ся про се.
— Зараз же прикликати сюди стару
собаку, начальника поліцій Джір-Санґа!
— розгнівано викликнув Пі-Хі-Во, о-
бертаїочи ся до своїх підданих.
І коли начальник міської иолїци'і,
дрожачи і блїдиїючи зі страху, кинув ся
йому до ніг, розгніваний начальник мі
ста обсипав його градом проклонів.
— Нужденний, неробо, підлий про
дажний чоловіче! Ти хочеш, щоби всїх
нас розчетвертували разом з тобою!?