Basic HTML Version
Про вдачу і хоробрі діла гетьмана Петра Сагайдачного.
(З давних літописних оповідань).
(Оповідане Поляка Якова Собєского, батька пізнїйшого короля Івана Собєского, що
разом із Сагайдачним брав участь в Хотинській війні).
Сей Петро Коиашевич настільки пі
діймав ся над своїм простим способом
ж іш і
своїм острим розумом, визначною
зрілостию гадок, незвичайним дотепом
в словах і ділах, що з повного справед-
лнвостию мусить бути зачислений для
потомства між нанвпзиачнїйших людий.
Скільки проводив він запорожським вій-
ском, всюди окритий славою своїх по
двигів на суші й мори користувач ся
вчі незмірною ласкою судьби. Кілька
разів погромив Татар на ІТерекопських
степах, наводив страх на Крим. Там він
заняв худобу на стенах, у самої цїли
відібрав добичу, захоплену на Руси. Ко-
ли Володислав (королевич, шзпїТшіе ко
роль) оружною рукою вертав собі пра
во на Московську державу. Конаїпевич
незвичайно проворно, страшенно збен
теживши ворога, злучив ся з ним під
самою Москвою, столицею держави, об
ніс побідні хорогви по безмірних про
сторах її, попустошивши огнем і мечем
ворожі краї, обернувши в сумні руїнн
такі незвичайно сильні своїм положе-
нем і залогами міста, як Слець, Щацк,
Ливші. Калуґа. Обтяжений богатою до-
бичеіо, зробив він своє імя пострахом
для цілої Московщини.'Неменьше про
славили імя Конашевича його морські
походи: і тут була звісна його судьба,
що завсїди приносила щасливі висліди
його походам і кілька зруйнованих ви-
значнїйпшх торговельних міст Европи
і Азиї, попалені столиці Царгорода і
вкінци рідка оборотність, проявлена ним
у Хотпнськ'й війні, все те неустанно
^більшало його славу серед Турків. І
взагалі був се чоловік великого духа,
що шукав небезпеки, легковажив жите,
в бигві перший, в відступленю остан
ніїп, проворний, діяльний. В таборі був
пій сторожкий, - мало спав, на нарадах
чув
обережний і в усяких розмовах ду-
•ке маломовний. Обряд і релігію грецьку
окоужав в:н ночестшо незвичайно го
дячою.
Оповідане про вдачу, жите-буте та хоробрі
діла козаків.
(З давних літописних оповідань).
(Написав Француз Боплян, що в 1630-их і 1640-их pp. подорожував по Україні*).
Козаки є грецької віри, а звуть її на
своїй мові руською. Дуже шанують сьвя-
та і пости, що займають в;сім або девять
місяців у році і підчас них не їдять мя-
са. Вони дотепні і проникливі, вибагли
ві і щедрі, не жадні великого богатства,
а страшенно цінять свою свободу:_ без
неї не можуть жити і задля неї підій
мають вони повстаня. Вони дуже міцні
тілом, легко зносять жар і холод, го
лод і спрагу. На війні .витривалі, відваж
ні, хоробрі, а навіть легкодушні, бо" не
цінять свого житя. В чім проявляють во
ни найбільше зручності! і умілости —
се бити ся табором, заслонивши ся во
зами; воші дуже добре стріляють з руш
ниць, своєї звичайної зброї, ,і боронять
становища. Не злі вони також на мори.