Basic HTML Version
Ж А Р Т И .
Б московських школах.
'Оповідав один московський професор в шко-
про славного маляра Рубенса і між иншим, щоб
аіднести здібности маляра в очах слухачів, додав:
— Подумайте, він за одним рухом пензля потра
пив замінити лице усьміхненої дитини на лице
іглакоїн!
На ч- кіллокії* один учених: Ото велика шту
чка! >1 c«w потрафлю се зробити. Не потребую на
звіть пенали, а лише кавалок бука?!
В олній московській ґімназиї викладав один
•ерофес^ про те, як то Коперник ціле житє пра
цював 'гіК'Дтам, щоби доказати сьвітови, що зем
ля крутить ся довкола сонця.
Потім встав професор і питаєте ся одного у-
ченика, що він гадає про наукову працю Коперни-
ка і, яке вона має значіне?
На се ученик відповів:
— Я гадаю, що Коперник був остатний дурень,
«оли він ціле житє думав над тим, чи земля кру
тить ся, чи нї.
— Чому? — питаеть ся професор.
— Нехай би був добре впив ся горівкою, то
була би йому земля сама крутила ся, — каже у-
ченик.
Ся відповідь иодобала ся префесорови і він у-
южив такий вірш:
Коперникт» ц'Ьльїй вікт» трудилея,
Чтобт» отьіскать земли вращенье.
Дуракть!1За чемт> оігь не напилея?—
Она-'бг сама пришла в круженье!
Сей вірш післав він до міністерства просьвіта
і мінїстер просьвіти Кассо так собі сей вірш сподо
бав, що зробив професора директором сеї ґімна
зиї.
Зноваж новий директор почував ся до вдяч-
ности свому ученикови і пив з ним горівку .три
руські місяцї. При горівцї співали все той вірш,
а як вертали ся, то говорили до себе:
— Капернїк дурак, вот в Расеї ест два Ка-
пернїки І
— Ти сам дурак московський! В Расеї ест мі-
лїони такіх Капернїкоф как миі...
Сповідь зі страху.
0напас Хараман пійшов раз попоплудни разом
з жінкою Параською до лїса по дрова. Коли вже
назбирали ріща і хотіли вертати ся домів, нагло
небо потемніло та зачало блискати і греміти.
Параська дуже настрашила ся та сховала ся
під дуба і молила ся. Прибіг до неї чоловік і ка
же:
— От, може нам тепер, Парасю, і смерть. То
бодай висповідаймо ся перед смертию одно перед
другим! Скоро клякай і говори свої гріхи.
Параська вклякнула і висповідала ся перед чо
ловіком з уеїх гріхів. А потім встала і сказала до
чоловіка:
— А тепер ти клякай, а я буду тебе сповідати!
А Опанас піднїс голову до гори, поглянув на
небо і каже:
— 0, вже не треба! Диви, цілком випогоджу
єте ся!