Basic HTML Version
—
04
—
Чортомлик. На сих островах була в ріж-
ниж часах столиця Запорожа: Січ. Добі
гаючи до Чорного моря, зливаєть ся з
рікою Богом у великий лиман. До Дні
пра впадає богато меньших рік, як Бе
резина, Припеть, Стугна, Рось, Десна.
Сула, Ворскла.
Друга по величині- ріка се Д н ї -
с т е р . Випливає у Високім Бескиді.
Спершу се ріка гірська, а коло Нижнева
входить в подільський яр. Довгий він на
1.800 кільометрів. До Дністра впадають
з правого боку: самбірська Бистриця.
Стрий, Сьвіча, Лімниця, солотвинська і
надвірнянська Бистриця і Стрвяж, а з
лівого: Верещиця, Гнила й Золота Ли
па, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, У-
шиця, Мурахва і Ягорлик.
Крім сих двох найбільших важнїйші
ще отсї: Д о н у Слобідській Україні',
Б о г на Поділю, К у б а н ь з Кавказу.
Пр у т , що випливає з Говерлі, С е -
р е т на Буковині. Всі ті ріки впадають
до Чорного Моря.
До Балтійського моря вливаєть ся
через Вислу з Карпат: Попрад, Вислока,
Сян, а з Розточа та Підкарпатя: иишня,
Скло. Вепр, Буг, Полтава й і.
Як бачимо, земля наша велика і про
стора. Та вона й богата. Українська зе
мля найкрасша і найбільше урожайна в
цілій Европі, яка родить всякі збіжа; є
на Україні ліси великі, а в них звіря й
птиці всякої богато. Крім того українські
землі мають також богато природних
скарбів. Із землі добувають у нас сіль в
Галичині на Підкарпатю та над Чорним
Морем, нафту й земний віск у східній
Галичині та під Кавказом; зелізо коло
Катеринослава й на Волини, а камінний
уголь над Доном, в Каторинославшинї
та на Покутю. Богата наша земля. На
жаль, з тих богатств користають більше
чужинці ніж наш нарід. Чужинці на на
ших землях богатїють, а ми бідуємо. Та
чейже з просьвітою прийдемо до сього,
що заберемо сї добра нашої землі в свої
руки й самі будемо з них користати.
Герман Лїнґ.
ВЕРНУВ СЯ Я НА СЕЛА РІДНІ,
Вернув ся я на села рідні,
Все там було, як і давно:
Те-ж небо, ті-ж піснї свобідні,
Все те-ж було — й не те воно.
Як перше филя грала в річцї,
Серна як перше бігла в лїс,
Теленькав дзвоник на дзвіничцї,
І шпиль гори у тїнях ріс.
Лиш перед домом край гостинця,
Де перше мати ждала нас,
Побачив я лице чужинця:
Пропав мій рай на вічний час!
Мов з филь десь голоси озвались:
Чого шукаєш? геть іди!
Ті, що любив ти їх, забрались,
І не вернутись їм сюди.
З німецького переклав
В. Щурат.