Basic HTML Version
— 113 —
СІМ ГРЕЦЬКИХ МУДРЦЇВ.
І.
Около два тисячі пятьсот літ тому ироходжував ся
один грецький купець з міста Мілєту на побережу моря,
коли завважав, ж рибаки тягнули довгу сіть по водї. Він
став і придивляв ся їх роботі.
„Мої панове, — каже він — скільки риб надїете ся
витягнути тим разом?”
„Стільки, скільки нам наша доля пішле — відповіли
вони. — Може одну, а може сто. Ніхто не може числити
риби, коли вона ще не зловлена” .
Але певно щось вже зловило ся в сїти. Тяжко було
їх тягнути. Рибаки лише з трудом підіймали їх до гори.
„Я дам вам дві міри срібла за всі риби, котрі ви зло
вили тим разом” — сказав купець, хоч не видів, скіль
ки їх було.
„Дай три, а забереш їх” — сказали рибаки.
Купець глянув в тій хвилі на сїти і завважав, як
всі шнури були туго натягнені від тягару. За три міри
срібла він ледви міг купити три або чотири риби на торзї;
а в сітях мусїло бути найменьше тузин добрих, великих
риб. Тому він сказав з поспіхом: „Згода, я дам три міри” .
За мінуту витягнено сїти з води. В них не було ані
одної риби; але зате на сподї видко було чудовий золотий
триніжок, що був варта більше нїж тисяч риб. Купець був
захоплений з радости. „Ось ваші гроші, — сказав він —
триніжок е мій” .
Але рибаки відмовили ся дати йому триніжок. Вони
сказали, що годили ся за рибу, а не за що инше. І так
вони почали спорити і перекрнувати себе взаїмно, а коли
не могли нїяк погодитись, удали ся до посадника Мілету
і просили його розсудити справу. Посадник бажав жити
приязно з обома сторонами і тому вагав ся. Він гладив
свою бороду, роздумував дуже глибоко, а опісля сказав,
що ся справа є дуже замотана і тому він радить удати ся
до вирочнї (ворожки) в місті Дельфі.
8