Basic HTML Version
173
—
ключку для прикраси своєї одежи. І вона се любить, бо
се щось иншого ніж її робота.
„Коли я говорю про вязане узлів, то мені сейчас
нагадуеть ся женщина-Ескімоска, котра для мого вдово-
леня завязала на ключку шнурок в своїх устах при по
мочи язика, зовсім не послугуючи ся руками.
„Вертаючи однак до цивілізованих людий: чи не
чудувались ви, коли приглядали ся, як женщина приши
ває кістяні ґузшси? Вона за кождим разом трафить в
дірку ґузика, хоч запихає голку зі споду. Коли мушина
береть ся до пришиваня ґузика, то він що найменьше
три рази штуркне наперед ґузик і аж за четвертим разом
трафить у дірку, і то, звичайно, в тусаму! А женщина
майже ніколи не завадить о ґузик, лише перетягне нитку
просто через дірку.
„Коли ми пробуємо шукати за причинами, чому жен-
щини є зручнїйші в таких справах, про які ми ось-тут
згадали, то ми мусимо прийти до заключеня, що жен-
щини — се промислова половина людскости. Вони були
першими кравцями, шевцями, кушнірами, різниками,
кошикарями, ткачами, мельниками, а навіть хліборобами.
Для мущин лишало ся лише воєнне ремесло та польова-
нє і лише сї зручности могли вони передати мужеським
потомкам. Женщини також переховували штуки, а що во
ни навчили ся в бігу століть, сього вони не могли забути.
„Се однак є лише меньші факти. Але з точки погляду
мущини є богато дивних справ, що їх женщини спов
няють що дня, яко якусь звичайну річ. Говорячи фільо-
софічно, треба би вважати їх за дива, довершені єствами,
котрі в деяких зглядах рішучо перевисшають мущин і
тому женщини повинні бути учительками і провідницями” .
А Ф О Р И З М И .
Богатство подібне до зеркала; воно не зміняє лю
дий, а лише показує, якими вони є в дїйсности.
Кожда річ легка, коли и робимо радо.