Basic HTML Version
- 214 —
могли вишукати укритого ворога, а острілюваня з на
шої сторони були без успіху. Так здавало ся, що нам
прийдеть ся лишити свої становища і уступити взад.
Аж тут зголошуєть ся ваш Василько до капраля і каже
йому: „Пустіть мене, я мушу вишукати місце тої проклятої
батерії” Капраль оповістив се капітанови, а той, не на
думуючись довго, прикликав до себе вашого сина тай
каже: „Коли хочеш, — іди. Повернеш, — дістанеш
урльоп на місяць; не повернеш — так Бог з тобою!”
Василько таки тогосамого вечера казав собі дати кілька
ракет, якими хлопці бавлять ся, і сказав, що коли
знайде батерію, то сьвітлом тих ракет дасть нам знати.
Пійшов — як у воду впав! Ніч темна, з долів тягнуло
парою. Може по півночи зо дві години було, як побачи
ли ми нараз в горі тріскаючі та розприскуючі ся ракети.
Капітан казав цілити в то місце, а сам, затираючи руки,
говорив: „Бравий хлопець! Бравий вояк! Най лише по
верне, а не мине його нагорода.” Однак він не вернув
ся до рана. Вправдї батерія замовкла, але кождому з
нас мов камінь упав на серце. Пополудни кількох від-
дважнїйших зійшли долів і знайшли вашого Василька
лежачого на земли недалеко наших становищ. Він був
мертвий. Лежав спокійно з головою зверненою до нас
і з прислоненими рукою очима. Принесли ми його до
себе та похоронили ось-тут. А тепер один то другий жов
нір прибіжить часом — так і гріб його опорядили.
Жінка слухала сього оповіданя із примкненими очи
ма та все до себе шептала: „Не батерія йому в голові
була, а хотів мене бачити... мене... мій Василько... мій
синочок єдиний” ...
А Ф О Р И З М И .
І малий корч є ліпший ніж отверте поле.
Зло ніколи не гине.
Чорна курка несе білі яйця.