Basic HTML Version
НАШСКАРБ НА ЧУЖИНІ.
—о—
ч
Сучасний сьвітовий лад опираєть ся
е
Ц двох голов
них підставах, а ними є: 1. право приватної власности;
2. право наслїдства. Проти обох тих заса^ підносять
боротьбу то меньші то більші гуртки людийдоднак всї
їх зусиля показують ся безуспішними. Почуте власности
так розвинуло ся в людий, що з ним приходите, чоловік
на сьвіт. Такесаме в і з правом наслїдства.
і
Щонебудь пробують люди робити, то вони руково-
дять ся якраз висше згаданими засадами; вони або хо
чуть придбати щось для себе, або полишити здобутки
своєї працї своїм наслїдникам, а найзвичайнїйше буває
одно і друге. Відси походить отеє безнастанне стрем-
лїнє до здобутків. Бідний робітник, який ледви може
заробити на своє щоденне житє, мріє про те, як би то
придбати хоч на стільки майна, щоби мати хоч який-
такий прожиток на випадок недуги, каліцтва або неспо-
сібности до праці з интттих причин. Богатий гонить за
сьвіжим придбанєм маєтків не ізза самої жажди розко-
ший, бо він і так може їх мати, але тому, що він уважає
за просту конечність збільшувати свій доробок; бо се є
в його природі вже вроджене.
Але найприроднїйшим чувством у чоловіка є журба
про будучність свого потомства. Хоч би був і найбіднїй-
ший зарібник, то все він думає про те, що то станеть ся
з його дітьми по його смерти. І ся журба гнете людий
ціле їх житє. Коли лучають ся випадки, що родичі за
недбують виховане своїх дїтий, та не думають про їх
будуче щастє, то тоді цілий загал уважає таких батьків
за виродків суспільности, за нелюдів.
Виходить, що є конечним, природним правом жу
рити ся про добро своє і про добро своїх потомків.
Злочином проти природи було би поступати инакше.