Basic HTML Version
— 232 —
руками за линву скинув її з шиї, вилїз по нїй аж на вершок шибениці
і там усів собі вигідно на поперечнім бальку. Жовніри, що були
присутні при вішаню, видивили ся на таке диво, а урядник холодив
ся вахлярем, бо дуже допікало сонце.
Ніхто не знав, що робити. Жовніри мали наказ асистувати при
вішаню, але їх офіцир не казав їм стріляти. На власну руку жовнїрам
стріляти не вільно. Довкола був лише горячий пісок, а не видко було
каміня, щоби ним кинути на вішальника та скинути його з поперечки.
Тому урядник запустив ся в приязну розмову з розбійником. Він
просив його по доброму зійти з балька на землю і дати ся повісити,
як пристало чесному чоловікови. Але вішальник цілковито не слухав
просьби урядника. Тому сей пробував заговорити до його благородних
чувств.
—
Уважай, — каже урядник — ніхто з нас ще дотепер не снідав
навіть, і ми всі дуже голодні і помучені. Будь же ласкав, злїзь, тай
дай ся по людськи повісити, а ні, то я розхорую ся з гризоти.
Але розбійникови анї не в голові були просьби урядника та його
голод; він дальше сидїв на шибениці і посвистував собі. Тодї урядник
післав запит до офіцира постерунку, що має робити. Офіцирови так
подобала ся впертість вішальника, що він дарував йому кару смерти,
а вішальник з вдячности за те вступив до англійських скавтів і віддав
опісля важні прислуги англійському урядови.
Сплетняр пустив слідуючу анекдоту про свого старого сусіда:
Мій сусід ішов собі спокійно улицею, коли несподівано зірвала
ся буря та пірвала йому капелюх з голови. Старий чоловік пустив ся
в погоню за своїм накритем голови. Але капелюх скоро щезав йому
зперед очий. Йому здавало ся, що його капелюх дістав ся до городу
при дорозі. Не надумуючи ся, старенький чоловік переліз високий
паркан і дальше гонив за капелюхом. Вже туй-туй мав його зловити,
коли знова вітер пірвав його дальше. Не знати, як довго було би
тривало отеє польоване, коли би не господиня, яка з криком кинула
ся до старенького чоловіка:
— Що ви там робите? — зверещала вона переразливо.
Він лагідно витолкував їй, що хоче здігнати свій капелюх.
— Як, капелюх? — Ваш капелюх мене нічого не обходить і я не
знаю, де він; але те, що ви ловите, се не капелюх, але моя чорна
курка.
ЖИВИЙ КАПЕЛЮХ.