Basic HTML Version
— 234 —
З народної фільософії.
Як би ми вчились так як треба, то і мудрість була би своя.
Не штука наука, а штука розум.
Ворона і за море літала, а все дурна вертала.
Не там щасте, куди люди справляють, а там, куди розум і на
ука веде.
Науки не носити за плечима.
Якою мірою міряєш, такою й тобі віддадуть.
Що посіяв, те вродило ся.
Щоб лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати.
Не ходить біда по лісі, а по людях.
Було би красше, та нікуди, хоч у боки, та на присядки.
Купило приступило: все купи та купи!
Не буде так, як ворожка шепче, а так, як Бог дасть.
Гріх по дорозі біг, та до нас плиг.
Не кай ся рано встати, а молодо учитись.
Чого Петрусь не навчить ся, того й Петро не буде вміти.
Не вчи ся розуму до старости, але до смерти.
Кінь волови не товариш.
Коли конї їдять і на бік глядять? — Як січку їдять!
Корито не ходить до свиний, а свині до корита.
Довело ся свинї на небо дивитись.
Через міру і свиня не зїсть.
На кого люди гомонять, на того й свинї хрюкають.
Літом і качка прачка.
Перо страшне не в гусака, а вже тоді, як у дяка.
Голубець гукає, як пари шукає.
їїнший легко робить та хорошо ходить, а деякий робить, що й
піт кровавий його обливає, та нічого не має.
Яке корінє, таке й насїнє; яке насїне, таке й коріне.
Кождий Івась має свій глас.
Що хатка, то инша гадка.
Що сторона, то новина.
Там ся добре дїе, де два оре, третий сіє.
Де є добрі люди, 'там і правда буде. А де кривда буде, там добра
не буде.
Дай, Боже, між людьми любві бути.
Хто людий не слухає, той Бога не боїть ся.
Гурт Богови милий.
В гурті то й смерть не страшна.
Спілка двох годує.
В гурті і каша їсть ся.
І моя душа не з лика: того хоче, що і людська.
Пішли, Господи, з неба, чого кому треба.
Хто став в ряду, то держи й біду.
Хто від товариства відстане, то нехай на нїм шкіра відстане,
як на вербі по весні.