Basic HTML Version
— 239 —
о. Цїпановський. Коли йому скінчили ся літа служби, він дійшов на
пенсію і замешкав у Галичині. Тут він постійно уживав дальше цер
ковної мови, навіть до селян.
Одного разу довело ся йому переходити пішки через одно село
в перемиськім повіті. Було се по дощи і тому серед дороги він по
бачив велику калабаню, котрої ніяк не можна було виминути. Тоді
він рішив ся йти прямо через болото, але не знав глибини калюжі.
Припадково надійшов селянин з другої сторони. Сейчас о. Цїпанов
ський поспитав його церковщиною:
,,Рци убо мнї, рабе божій, аще возможно бреніє сіє перегрязти без
поврежденія сапог?”
Селянин витріщив очи, але нїяк не міг зрозуміти, чого перехо
жий від нього хоче. Тому він чемно здіймив шапку, вклонив ся низко,
тай каже:
„Прошу ласки Бога і їґомосця, я по нїмецьки не розумію’’
Панська чуприна.
„Чоловіче, бій ся Бога, ратуй мене!” — кричав потопаючий пан.
Хлоп, побачивши його з берега, задумав ся тай каже: „А як же вас,
пане, ратувати, коли вас треба би за лоб тягнути, а ви наш пан” .
— „Тягни, як хочеш, аби лише смерти не пожити” — Хлоп думає,
думає, аж надбігло більше людий, тай кажуть: „Деж пана можна за
чуприну брати? Таж він не був би паном, як би його хто за волосє
вхопив” . — „Та певно, — обізвав ся другий — що не годить ся.
То лише хлопська чуприна є на те, щоби її пан тягнув, куди лише
сам захоче” .
Оттак радили люди і приговорювали, а пан кричав, кричав тай
втопив ся.
Кого треба вішати.
Провадили цигана під шибеницю, а він просить ся: „Мої добрі
люди, що вам Бог дав? Що ви від мене хочете? За що мене вішаєте?
Що я вам винен? От пустіть бідного цигана, пустіть, та не вішайте!”
— „Ба! — сказав хтось з вартівників. — Коли пани хочуть, ми му
симо робити” — „Та дай вам, Боже, здоровля, добрі люди, — під
хопив циган. — То повішайте панів, коли пани хочуть; на що вам
бідного цигана вішати, коли він не хоче та ще й просить ся; ві
шайте того, хто хоче” .
Наймлена робота.
„Бабуню! їли ви обід і пили горівку, так як і я ; а чому то за
вами по одному снопови, а за мною по два?” —- приговорював го
сподар до бабунї, що наймила ся в нього жати. — „Ба, — відповіла
бабуня — бо ви, пане господарю, собі робите, а я вам” .