Basic HTML Version
— 34 —
ВОСКРЕСЕНЄ НАРОДУ.
Сучасне поколїнє нашого народу е сьвідком таких
подій на рідній землї, про які могли лише в уяві мріяти
національні пророки. „Аж нам той сонця промінь блис”
Наш ідеал: вільна, самостійна Україна від Кавказу по
Сян вступає в стадію здїйсненя.
Коли перші вісти про російську революцію дістали
ся до Америки, то кождому Українцеви сейчас майнуло
питане: А що з Україною? Чи заворушить ся вона, яко
окрема національна цілість, чи може потоне в бурливім
мори російського інтернаціоналізму. Дехто дуже недо-
вірчиво задивляв ся на можливість самостійницького у-
країнського руху. Ся недовірчивість мала свою слушну
причину в тім, що загал Українців в Америці, котрі по
ходять з Росії, зовсім був байдужний до якогонебудь ви
звольного руху, а більше просьвічені одиниці гуртували
ся по численних „проґресивних” російських товариствах,
які або рівнодушно, або навіть ворожо ставили ся до у-
країнського націоналізму. Ледви малі горстки по де
яких містах признавали ся до української нації.
Такий саме стан сеї части української еміґрації, що
походить з Росії, не давав великих підстав до якихось
важнїйших заключень. Коли ще взяти під увагу й те, що
телєґрафїчні аґенції майже не знали слова „Україна” ,
„український” і може тому не згадували нічого про укра
їнський рух, то зовсім зрозумілі були побоюваня сьвідо-
мих Українців в Америці щодо розмірів національного
руху в початках революції.
Перші звістки про пробуджене України прийшли
не через Пєтроґрад, як сього можна було надїяти ся, але
через Берлін. Була се телеґрама американського коре
спондента д-ра Гейла з ось-таким натяком про Українців:
Берлін,
28. марта. — Зі Стокгольму надійшли вісти, що
становище комітету робітників у Петрограді стає щораз силь-
нїйше.
Телеграми з Києва і Полтави доносять, що
українське на
селене розпочало рух за відокремленєм України від Росії.
На
улидях
прийшло до демонстрацій і масових походів. Учасни
ки
підносили оклики: „Проч з московською неволею!”