Basic HTML Version
— 64 —
З ЧАСІВ РУЇНИ НА ЕМІГРАЦІЇ.
Бувають в житю народу хвилї, коли всі ґрупи зій
дуть ся разом і працюють після своїх найліпших сил у
стремлїню до ясно означеної мети. Кожда сьвідома оди
ниця стараєть ся по змозі прийти в поміч у спільних
змаганях. Се є сьвітлі моменти в історії народу.
Українська еміґрація в Америці, яка становить ча
стину 40-мілїонового народу, опинила ся підчас війни
яко замкнена маленька цілість для самої себе. Всякі зно
сини з рідним краєм були або незвичайно обмежені, або
й цілковито перервані. Мимо сього були хвилї, коли сї
вигнанці' з рідного краю вміли згуртувати ся разом в тій
сьвідомости, що вони спільною й однодушною працею
приносять ратунок поневоленій Вітчинї.
Одним з таких ясних моментів української еміґрації
було скликане Українського Сойму до Ню Йорку в дни
ЗО. жовтня 1915 року. На сей час вдало ся приєднати до
спільної працї всї ґрупи, які інтересували ся народним
житєм. На Соймі вибрано Загальний Український Ко
мітет, який опісля перетворив ся в законне товариство:
Федерація Українців у Злучених Державах. Після ба
жань усіх ґруп Федерація мала займити ся передівсїм
справами старого краю, себто стреміти до визволу укра
їнських земель з чужого ярма.
Зда'єть ся, що сей ясний момент в житю української
еміґрації скінчив ся таки зі Соймом. Вже в який тиждень
по Соймі дали ся чути наріканя на брак роботи зі сто
рони вибраного комітету, а се знова спричинило цілко
витий упадок духа. Коли безсторонно судити сю прояву,
то треба зазначити, що між американськими Українцями
був і є брак одиниць, котрі мали би відповідне вишко
лене та досьвід у веденю таких народних справ, які саме
виринали. Припадкова поява Мирослава Сїчинського, о-
славленого героя українського народу, спричинила се,
що в його руки дістав ся провід усеї народної політики.
Такий припадковий збіг обставин не міг ворожити
нічого доброго. Сїчинський був молоденький чоловік, ціл
ком необізнаний з практичним народним житєм, запа
лений фанатик теоретичного соціялїзму, нетолєрантний