Basic HTML Version
—
69
—
Щойно ся телеґрама отворила докладно очи навіть
невірним Томам, яка то рука кермувала ділом нищеня
українського руху в Америці'.
Треба однак зазначити, що горстка збаламучених
людий, яка прилягла в добрій вірі до швайцарського „де-
леґата”, так далеко затратила почуте основних понять
чесности, що й дальше сіє терор і доконуе розпочату
руїну частини українського громадянства. Час панованя
і проводу царських провокаторів — се найстрашнїйпшй
час, який пережила дотепер українська еміґрація. Для
піддвигненя із занепаду треба буде богато енергії й часу.
Одарка Романова.
Л е ґ е і і д а
У пустельника питає хлопець: „Що менї робить,
Щоб у сьвітї без печалі мені можна було жить?”
„Бачиш, сину, там могили, гробовище все в хрестах,—
Ось іди та лай сих мертвих, віджени від себе страх”.
Лаяв хлопець, лаяв добре, аж язик вже заболів,
Тай вернув ся до монаха: „Я зробив, як ти велїв”.
„Що-ж мерці тобі казали?” — старець хлопця поспитав.
„Як один усі мовчали” — старцю хлопець відказав.
„Ну, іди тепер, мій сину, та пічни їх вихвалять”.
Хлопець ходить та все хвалить; мертвяки усе мовчать.
„Що, хвалив?”—питає старець.—„Вже й не знаю, як хвалить”.
— „Що-ж мерці тобі казали?” — „Тихо скрізь, усе мовчить”.
— „Як пічнуть тебе хвалити люди або дорікать,
Треба, сину, тобі мертвих сих скорійше споминать”.
Ся легенда научила, що менї тодї робить,
Як за працю будуть лаять, або знов пічнуть хвалить.
<т qm