Basic HTML Version
—
84
—
Але я бачив також сотки драматичних випадків лагідно-
сти, людяности, любови ближнього, а навіть посьвяти.
Я
бачив як голодний жовнїр ділив свій хлїб помежи
жін
ки і дїти, помагаючи їм у їх нещастю. Жовнїри трактували
неначе своїх товаришів инших жовнірів, які ще перед годиг
ною були їх смертельними ворогами.
Я
не говорю про один або два народи, але говорю про
всіх. Европейського жовнїра, з виїмком козаків, дуже зне
важено в наших американських часописях, а головно в кіно
театрах. Протягом двох літ перебував я серед передної сто
рожі, яка увійшла до Тарнова, Білгороду, Брестя Литовсько
го, але я не бачив анї однїсенького випадку, щоби жовнїр
поповнив злочин проти суспільности або людскости.
Найдраматичнїйший випадок з моєї особистої точки по
гляду — який на все лишить ся в моїй памяти — лучив
ся
в Тарнові. Росіяни опорожнили місто о 4-тій годині* рано.
В шість годин пізнїйше сімох з нас увійшло до міста на чолї
ескадрони угорських гузарів.
Я
нераз бачив заворушену тов-
пу підчас гри в пилку (бейсбол), але ніколи не бачив такого
зворушеня, як підчас нашого привіту в Тарнові. Бішена,
.схвильована товпа засипала нас цьвітами. Мій плащ, рукави,
чоботи покрили поцілунками мущини і женщини всіх
су
спільних кляс. Ніколи в житю не був я так вирушений з рів
новаги, як саме в тій годині на ринку в Тарнові, серед роз-
горячкованої, упоєної радостию товпи населеня...
Ой не шуми, луже, дібровою дуже,
Не завдавай серцю жалю, бо яв чужім краю.
Ой я в чужім краю, як на пожарині,
Ніхто мене не пригорне при лихій годині!
Ой, роблю-ж я, роблю, робота ні за що.
Люди кажуть і говорять: „Сирота ледащо”.
Сирота втомив ся, на тин похилив ся;
Люди кажуть і говорять: „Він мабуть упив ся”.
Д Ї Т И ,
„У нас нинї була курка на обід! — казав синок богатого
батька. — „А біля наших воріт сонечно сьвітило” — хвалила
ся дитина бідної вдови.
СИРОТА НА ЧУЖИНІ.