Basic HTML Version
ДЕЩО ПРО УКРАЇНСЬКИ Й НАРОДНИЙ СОЮЗ,
Звідки беруться „Союзи" серед українських іміґрантів
в Америці.
АШІ люди в старім краю мали ріжні організації,
економічні, просвітні, політичні, гімнастичні, і вся
кі другі, а про якінебудь „союзи", „сполки", „брац-
тва", такі, як ось є в Америці, не знали.
На перший погляд ока воно мусить видатись дивним, що
той самісінький народ відчуває потребу творити в однім краю
одні організації, а в другім другі. Коли однак близче пригля
немося справі, то побачимо, що ся ріжниця в організації має
свою глибоку причину.
Наші люди в старому краю се переважно селяни-хлібо-
роби. Хлібороб працює на землі, котра служить йому немовби
варстатом. Він її дістав від свого батька, котрий віддав її йому
як забезпеку його долі. Як батько забезпечував землею його,
так він землею забезпечує свої діти.
Зате наші іміґранти в Америці се переважно міські ро
бітники, їх варстатом являється фабрика та майна. Але ні
майна ні фабрика не належить до робітників. Не дістали вони
право робити в ній від батьків і не передадуть його своїм ді
тям. Покидаючи сей світ, вони не можуть дати дітям такого
забезпечення, як вони давали в старім краю, лишаючи землю.
Не може тут звичайний робітник лишити своїм дітям варста-
ту, де вони малиб певно заробок і прожиток. Мусить він шу
кати инчого забезпечення.
А забезпечення родині іміґранта треба ще пекучійше та
ще наглячійше, як родині селянина в старому краю, бо праця
у фабриці та копалні хоч-куди небезпечнійша для здоровля
?
цілости і життя, як праця на ріли. Просто на кождім кроці
жде робітника нагла, несподівана смерть. Холодна смерть мо
же кождої хвилі наложити на нього, свою руку-костомаху та
зробити його жінку вдовою, його дрібні діти сиротами.
Покладаються люди на ощадність. Одна лише біда з тим,
що на случай вчасної смерти ощадности робітника не можуть
бути великі і родина все таки лишиться без забезпечення.