Basic HTML Version
— 172 —
ки; як що другий фабрикант не зробить того самого, то його
становище в конкуренції з ним ослаблене. Через те навіть ті
фабриканти, що признають потребу охоронних средств, самі
їх не заводять. Загально кажучи, се можливе лише тоді, коли
всі фабриканти постановлять се завести.
Що може зробити суспільність?
Але всі фабриканти добровільно ледво чи згодяться ви
давати гроші на таку річ. В той спосіб виходить на верх потре
ба суспільної акції. Суспільність може примусити фабрикан
тів завести у себе средства для охорони здоровля робітників.
Законодатні тіла мусять повидавати закони, запевняючі ро
бітникам здорові умови праці, охороняючі їх перед шкідли
вими наслідками фабрики та майни. До ухвалення таких за
конів треба розбурхати суспільне сумлінне, освідомити су
спільність про вагу справи. Сеї свідомости треба також на
те, щоби суспільність вимушувала на урядниках належите ви-
конуваннє ухвалених уже законів.
В деяких краях Европи се все вже осягнено, а мимо сього
робітниче здоровлє там нищиться. Видно, що фабрична ро
бота вже своєю суттю потягає за собою певні жертви серед
тих, що її присвячують свої сили. Що-ж робити з сими робіт
никами? Чи лишити їх на власні сили? Чи оставити їх на за
бавку долі? Чи зробити їх винуватих за те, що вони попали в
таку фабрику чи майну?
Так думали колись і законодателі, і учені, і церкви. Але
нині людська совість уже бунтується на думку, що робітник,
який з нараженнєм власного здоровля, скорочуючи дні вла
сного життя, дає людству якийсь виріб, мавби платити сам
все вдоволеннє, яке люди з сього мають. Коли люди потребу
ють деяких виробів, які з конечностю потягають за собою
жертви в людях, то най за свою користь платять не лише ті,
що їх вирабляють, але й ті, що з сього користають. На тій
основі позаводжено в богато краях суспільне обезпеченнє ро
бітників. В Америці до сього ще далеко, але й тут з часом,
зі зростом політичного виливу робітників до СЬОГО МУСИТЬ
дійти.
(ор)
ЗОЛОТІ СЛОВА ВЕЛИКИХ ЛЮДИЙ.
Праця кождого чоловіка приходить разом з ним на світ.
— (Ловел).
Нема дня, котрий не давав би нагоди до якогось доброго
вчинку, чогось, що досі ніколи не можна було зробити і що в
будуччині вже годі буде зробити. — (Борлєй).
З пайчорнійшої землі виростають найгарнійші цвіти, най-
висші і найсильнійші дерева ростуть до хмар посеред скель.
— (І. Ґ. Голянд).
Убожество страшна річ. Деколи забиває в нас душу; од
нак часом є цим північним вітром, що перемінює людей в
Вікінгів. — (Уіда).