— 197 —
ЧИ ІМІҐРАНТОВИ-РОБІТЖОВ
И ТРЕБА ЗНАТИ
АНГЛІЙСЬКУ МОВУ.
Серед поступових підприємств поширене нині загально
розуміннє ваги знання англійської мови робітниками. Вони
признають, що обізнанне з англійською мовою є першою умо
вою запізнання робітника з умовами праці.
В одній книжочці, виданій Торговельною Палатою Злу
чених Держав Америки, подані дослівно погляди кількох під
приємців про ту справу. На думку дітройтського підприєм
ства Семет-Солвей Ко. „тисячі долярів платиться за ушко
дження, які можна приписати просто тому, шо робітник не
розуміє англійської мови". Кларенс Г. Гавард. президент дру
гого підприємства (КаменЕелт Стіл Ко., Сейнт Луис) каже,
що „коло 80 процент ушкоджень, які потерпіли робітники
нашої фабрики, були серед робітників, не знаючих англій
ської мови,' хоч сі робітники становлять лише 34 процент ро
бітників підприємства". Генрі Форд, відомий автомобілевий
підприємець, пише там, що „випадки в його фабриці змен-
чилися о 54 процент, від коли робітники навчилися читати
фабричні оповіщення і розуміти поучення".
Незнаннє мови становить одну з головних перешкод для
іміґранта в користуванню урядовими та півурядовими суспіль
ними установами Америки. Не знаючий англійської мови імі-
ґрант живе в тім замкненім кружку, який творить громадка
його краянів з тої самої вулиці, також несвідомих англійської
мови. Велика частина сутичок з американськими властями за
для переступлення законів про мешкання, доставу води, до-
ставу молока, заразливі недуги, усувчннє сміття, всякі драчі
з інспекторами домів, молока, води, їди, риби, дичини, шкіль
ними властями, судовими, поліційниїли, випливають богато
частійше з незнання законних постанов, як зі злої волі. Але як
може іміґрант пізнати звичаї і обичаї, закони і права краю, ті,
які зін мусить перестерігати в щоденнім життю, коли він не-
стрічаєсь з тими, що се все знають, коли з Американцями не
стикаєсь? А як він може з ними жити, коли Американець не
знає по українськи, а укр. іміґрант не знає по анґлійськи?
Представмо собі хочби не. знаючого англійської мови у-
країнського іміґранта, котрий має іти до шпиталя. Чи можливо
лікареви дати як слід раду хорому, з котрим він може порозу
мітися хиба „на міґи"? Чи дивно тоді, що такий іміґрант,
попавши у шпиталь, чуєсь там чужим, загубленим, що лічен-
нє йому не приносить полекші. Чи дивно потім, що так богато
не знаючим англійської мови імігрантам роблять несовісні лі
карі ту правильну іміґрантську операцію сліпої кишки?