Page 194 - ukr

Basic HTML Version

— 197 —
ЧИ ІМІҐРАНТОВИ-РОБІТЖОВ
И ТРЕБА ЗНАТИ
АНГЛІЙСЬКУ МОВУ.
Серед поступових підприємств поширене нині загально
розуміннє ваги знання англійської мови робітниками. Вони
признають, що обізнанне з англійською мовою є першою умо­
вою запізнання робітника з умовами праці.
В одній книжочці, виданій Торговельною Палатою Злу­
чених Держав Америки, подані дослівно погляди кількох під­
приємців про ту справу. На думку дітройтського підприєм­
ства Семет-Солвей Ко. „тисячі долярів платиться за ушко­
дження, які можна приписати просто тому, шо робітник не
розуміє англійської мови". Кларенс Г. Гавард. президент дру­
гого підприємства (КаменЕелт Стіл Ко., Сейнт Луис) каже,
що „коло 80 процент ушкоджень, які потерпіли робітники
нашої фабрики, були серед робітників, не знаючих англій­
ської мови,' хоч сі робітники становлять лише 34 процент ро­
бітників підприємства". Генрі Форд, відомий автомобілевий
підприємець, пише там, що „випадки в його фабриці змен-
чилися о 54 процент, від коли робітники навчилися читати
фабричні оповіщення і розуміти поучення".
Незнаннє мови становить одну з головних перешкод для
іміґранта в користуванню урядовими та півурядовими суспіль­
ними установами Америки. Не знаючий англійської мови імі-
ґрант живе в тім замкненім кружку, який творить громадка
його краянів з тої самої вулиці, також несвідомих англійської
мови. Велика частина сутичок з американськими властями за­
для переступлення законів про мешкання, доставу води, до-
ставу молока, заразливі недуги, усувчннє сміття, всякі драчі
з інспекторами домів, молока, води, їди, риби, дичини, шкіль­
ними властями, судовими, поліційниїли, випливають богато
частійше з незнання законних постанов, як зі злої волі. Але як
може іміґрант пізнати звичаї і обичаї, закони і права краю, ті,
які зін мусить перестерігати в щоденнім життю, коли він не-
стрічаєсь з тими, що се все знають, коли з Американцями не
стикаєсь? А як він може з ними жити, коли Американець не
знає по українськи, а укр. іміґрант не знає по анґлійськи?
Представмо собі хочби не. знаючого англійської мови у-
країнського іміґранта, котрий має іти до шпиталя. Чи можливо
лікареви дати як слід раду хорому, з котрим він може порозу­
мітися хиба „на міґи"? Чи дивно тоді, що такий іміґрант,
попавши у шпиталь, чуєсь там чужим, загубленим, що лічен-
нє йому не приносить полекші. Чи дивно потім, що так богато
не знаючим англійської мови імігрантам роблять несовісні лі­
карі ту правильну іміґрантську операцію сліпої кишки?