Basic HTML Version
— 163 —
ють свій нарід за найліпший у світі
і міркують, що судьба призначила їх
па провідників людства. У Палестині
придбали собі свій національний за
хист, а по цілім світі з'орґанзувалися
віддавна в явні і тайні товариства.
Вони висмівлють націоналізм у дру
гих, заявляють себе часто межина-
родниками, але на ділі є найбільшими
націоналістами споміж усіх народів.
Розсипані по всіх краях, поділені на
сотки ріжних партій, говорять ріж-
гїими мовами, а однак задержали
кріпко свою народність через тисячі
літ. Інтернаціоналізм вони мають для
других як у приповідці „Добрий ко
жух, але не на мене шитий". Вони
глумляться в душі із всіх легковір
них, які вірять у щирість їх інтерна
ціональної пропаганди.
Увесь цивілізований світ видвиг-
нув тепер націоналізм як природну
ціху культурного розвою, поступу.
На наших очех відживають давно
забуті народи. Цілий ряд нових на
ціональних проблем повстав у по-
слідних кількох літах.
Малі народи Естонців, Фінляндців,
Лотишів, створили свої держави. Від
новилася Чехія, Литва, повстала Юго
славія, Польща. Ірляндія добула ча
стину свого права. Ожив велитень
Індії. Тут воскресший націоналізм до
вів до такої несподіванки, якої ніхто
не міг і надіятися. Гіндуси були по
ділені на суспільні кляси, між котри
ми були такі провали, що здавалося,
що ніхто і пічо не годен цього порів
няти. Під подихом патріотизму зне
сено ріжницю кляс, яка перетревала
була тисячами літ. У Єгипті і в Туреч
чині бачимо кріпку нашіональну
струю, яка дає нове життя навпів за
вмерлим народам. Особливе непри
ємною несподіванкою для антанти
являється обновлений турецький на
ціоналізм. Патріотизм став для Тур
ків тонікою. яка дала їм силу розгро
мити Греків і захопити у свої руки
Тракію і Царгород.
На граници поміж Іпшанією та
Францією є малесеньке племя Басків.
Усього пару тисяч голов. І Іаціоналізм
і тут зробив свою роботу. Ці гірняки
плекають свою власну мову і літера
туру та заховують бережливо свою
автономію.
В Злучених Державах виразом
скріпленого націоналізму являється
організація „Ку-Клюкс-Клен", яка по
ширюється незвичайно скоро, а якої
цілию є задержати престіж в руках
англьо-саксонської раси.
Усі розумні народи отрясуються
із інтернаціональної дурійки і пере
будовують свої програми на патріо
тичний лад. Вони бачуть ясно, що
одним шабльоном не можна запев
нити людям гаразду. Кождий нарід
має свої особливі обставини, свої ха
рактеристичні прикмети, свої тради
ції, свої звичаї, ріжнородні умовини
кліматичні, окремі ідеали життя — і
до усіх не можна нриложити тої са
мої міри, щоб запевнити усім щастє.
У природнім розвою людство бу
де стреміти не до того, щоби з усіх
народів зробити гидку саламаху, без
запаху і смаку, а до цього, щоби кож
дий нарід міг розвиватися після свого
власного ідеалу. Цілию міжнародної
думки буде тільки, щоби усі народи
могли жити із собою, як добрі сусіди.
Чим скорше сповниться це, що
кождий нарід буде мав свою власну
державу, тим скорше настане загаль
не братерство на світі. Хто мріє про
оден інтернаціональний батіг, держа
ний в руках пролетарського атамана,
той хоче посунути цілу цивілізацію
назад у часи дикуньства. Людство не
буде стреміти до пролетарської ти
ранії. Воно буде мати за завдачу ви
нищити до тла й увесь слід черни.