Basic HTML Version
— 168 —
Наш великий Франко мусів заро
бляти на життя як співредактор поль
ського „Курієра Львівського". Гоголь,
Костомарів. Мордовців, Куліш, Глібів
і сотки других пропали для нас через
це, що не оплачувалося їм ніяк по у-
країнськи писати. Хто бажає обнови і
сили для української літератури, той
хай не забуде, що найпевніща до цьо
го дорога — купувати українські
книжки.
За цим повинна наша суспільність
розвинути як найсильніщу агітацію.
Для розумного Українця добра бі
бліотека то більший маєток, чим гро
ші, зложені в банку.
До недавна наші , .поступовці"
втоЕкали у наші голови, що це встид
зватися і бути українським патріотом.
Ми бачимо днесь на цілім світі ве-
ликанську обнову націоналізму. Увесь
культурний світ став патріотичним.
Хай цей приклад розумних народів
буде для нас товчком, щоби ми голос
но і сміло усюди заявляли, що ми лю
бимо. Україну понад усьо на світі!
С.
У СТЕПАНА РАНА.
У Степана рана, а в труні дружина,
Доня притулилась до Івашка-сина.
У Степана рана... він не розуміє,
Як це вчора сталось, а спитать не вміє.
Пригадав: „Вірвались, скриню розламали,
Лаялись, сварились і чогось шукали,
Стерпіти не сила! Жінка їм і каже:
„Гетьте собі з хати, а то хтось тут ляже!"
Подивився вовком: „Замовчи халера!"
„Вихопив і стрельнув в груди з револьвера.
Я його хапаю за кріваву руку,
А над головою бачу вже шаблюну".
„Що зо мною сталось — я тепер не знаю,
Стійте, відпочину, може пригадаю."
У Степана рана... На столі дружина,
Доня притулилась до Івашка-сина.
0. Олесь.
Н І
V)
Часом ввижаються мені
Вишневії садочки
І хрестики дрібні, дрібні
На уставках сорочки.
Цвіт вишні осипається
З галуззя на остріжки,
Хтось в річечці купається,
Чиїсь лунають смішки.
Під хатою на приспі спить
Дідусь, крізь сон зітхає,
Під ворітьми потік журчить,
З хмар місяць визирає.
На небі, — що там зір! що зір!
Немов овець отари,
Ведуть з собою розговір,
На землю сиплять чари.
Часом ввижається мені,
Чого сказат не вмію.
Розвійтесь привиди дивні,
&
то — збожеволію!
Богдан Лепкий,
*) Цей вірш був друкований в „Лі-
тературно-пауковім Вістпику" у Льво
ві, за рік 1922, але без першої і остан
ньої строфи. Тут він у цілости.