Basic HTML Version
— 55 —
кровопійців, і покаже їм, що Бог не є
Австрійцем!"
Але та хвиля порахунку не надій
шла так скоро. Між тим Австрія при
глядалася з втіхою, як тисячі емігран
тів мандрували у чужі краї, бо спо
дівалася, що тим скорше буде могла
перевести свій плян. Той плян був, що
би при помочи німецьких кольоністів
знімчити увесь загарбаний край. Аку
рат так, як думає Польща, як плянує
Московщина, учинити з Україною!
Насупроти тих ворожих затій гра
біжників не було у Італійців такої си
ли, щоби стати до отвертого бою. На
родні маси були так здавлені, що не
бачили ніякого способу, як вибитися
з під ярма. Тільки невелике число па
тріотів не втратили надії. Вони кину
лися до завзятої підпольної роботи,
до орґанізовання тайних товариств.
Ця патріотична, тайна організація
Італійців, звалася „Карбонарі" або по
нашому ,.Вуглярі". Заговорщики ро
зуміли добре, як важною є релігійна
підойма і тому окружили усі форми
релігійним містицизмом. Кождий „кар-
бонаро" присягав, що буде вірним
Богу, вітчині і дружбі, що буде все
додержувати обітниць, що буде мов-
чаливий, милосерний та що скорше у-
мре, чим зрадить повірені тайни. При
сягав, що буде дбав за згоду і єдність
та що буде жив морально. Присягав,
що виконає усьо, що поручить йому
вчинити організація. Коли зайшло я-
ке непорозуміння між членами, вони
обовязувалися не іти до иншого суду,
а до свого, карбонарського.
Дім, де відбувалися збори, нази
вали вони „баракка", цебто курінь.
Відділ „карбонарів" звався „вендіта",
цебто торговиця. Члени звали себе
взаїмно „добрими свояками". Хри-
ста називали „Почесним Найвищим
Майстром" або ,,Ягнятем". Кождийі
„добрий свояк" присягав, що вира-
тує „Ягня" із пащеки „лютого вовка",
цеб то тирячії, неволі. Св. Теобальд
був патроном „Вуглярів". При прини-
манню нових членів відбувався обряд,
нагадуючий Христові муки. Уся ця та
ємність, переплетена релїгійним місти
цизмом, мала на ціли создати таку ор
ганізацію, яка захопилаби як найбіль
ший гурт людий, готових до посвяти
в імя любови до волі, як для справи,
за котрою стоїть сам Бог. Кождий
,.Вугляр" мав обовязок постаратися
о збрую і бути готовим, на дане гасло,
піти з оружієм до борби проти воро
гів свого народу. Кождий присягав
свою вірність „Ненці' — Вітчинї" та
що віддасть своє життя за независи-
мість Італії. їх боєвим кличем була
,.Смерть тиранам!"
Ця революційна організація по
ширилася скоро по цілім італійськім
півострові. Осередком пропаганди
став Піємонт, одинокий кусень землі,
що остав свобідний від впливу воро
жих агентів.
Австрійський уряд похопився ско
ро, що проти нього ведеться зорга
нізована акція італійських патріотів.
Видано проте „закон", яким заборо
нено належати до якогонебудь тайно-
го товариства. Хто поваживсяби ви
ступати з пропагандою за свобідною
Італією, той вважався як „зрадник
держави" і підлягав карі смерти. Ав
стрійська поліція стала завзято шпи
гувати, чого наслідком був славний
процес ,.полезинських Карбонарів". У
грудни 1916 р. засуджено на смерть
тринайцять визначних патріотів. Сот
ки других пішли гнити до страшної
тюрми у Шпільберґу, на Моравії, а
між ними славний письменник, Сілвіо
Пелліко. Рівночасно натиснула Австрія
керманичів тих італійських країв, які
не були під ЇЇ окупацією, щоби і вони
почали у себе нагінку проти револю-