Basic HTML Version
— б і
до англійського короля, Генрика II. і
обіцявся бути його підданим, коли той
поможе приборкати непокірних края-
нів. Англійський король дав йому по-
зволілня збирати у Англії доброволь
ців. Тоді Даєрмейд найшов собі ва
тажка, по імени Стронґбав, який при
збирав 3.000 розбишак і з ними виру
шив на підбій утраченого князівства.
Ця ватага опришків лютувала так
страшно у підбитім краю, як колись
лг.цькі наїздники на Україні. Айри-
ський народ зірвався до борби із ни
ми, але саме тоді із Англії прибула
свіжа, сильна армія, під проводом са
мого Генрика II.
Війна зістала силою здавлена. Ан
глійський король поділив цілу Ірлян-
дію на 10 а відтак на 12 воєвідств, не
мовби це була його власна спадщина.
У кождім місті і кріиости він назначив
командантами своїх близьких людий
і приказав держати увесь народ в по-
кірности і рабстві для англійської ко
рони.
Надармо пробували Айриші підни-
мати повстання за повстанцем, щоби
добути свободу. З Англії приходили
щораз нові армії, які топили у крови
кожду спробу „бунту". Не могучи самі
дати раду, удалися Айриші о поміч до
короля Скатів. Його брат, Едвард
Брус, приплив до Ірляндії зі знамени
тою армією, до якої пристали сейчас
усі айриські повстанці. Ця злучена ай-
рисько-скацька армія була побідною
проти Англійців через три роки. Але
лиха доля Ірляндії і тепер не попусти
ла бідного народу. Коли здавалося,
що нарід вже добув свободу, Едвард
Брус поляг у одній із битв. Без добро
го проводу Айриші порозбивалися
знова на гуртки, а розєднаних Англія
легко закула у свіжі кайдани.
А ті кайдани ставали щораз тяжчі.
Англійські королі пороздавали айри-
ську землю англійським кольоністам,
котрим підчинили Айришів в характе
рі невольників. Для місцевого насе
лення не було ніякого права на своїй
земли. Таке саме безправство, яке ко
лись діялось на Україні, де позасідали
польські пани і казали Українцям пан
щину робити на зрабованій україн
ській земли, така сама насила і безза
конність діялася віками Айришам від
англійської грабежі. Так само, як на
Україні, „пан" мав право життя і смер-
ти над хліборобом, так само в Ірляндії
Айриші були віддані на ласку і неласку
англійських зайдів.
Але ЕЖЄ тоді Айриші мстилися і
відплачували своїм мучителям далеко
сильні ще, чим у нас, на Україні.
Ціла Ірляндія горіла пожарами спа-
тсі:их англійських дворів, щодня пада
ли нові трупи Англійців, убитих ай-
риськими местниками. Ця безпощад
на і безвпинна борба проти наїздни-
ків учинила це, що при кінци середних
віків влада Англії в Ірляндії була о-
гракичена тільки до невеликої пасму-
ги, біля Дублина.
Ця зглядна свобода айриського на
роду скінчилася тоді, коли у Англії за
ведено як державну віру протестанц-
тво. Ріжкиця у вірі додала свіжого
підпалу до ворожнечі поміж двома
народами. Як у зносинах межи Поль
щею і Україною переможець старався
подоіттати релігійне чувство у побі-
джених, так і Англія, відібравши зем
лю і волю, намагалася поневолити на
віть свободу вірування. А вжеж най
страшнішим катом для Ірляндії був
Оливер Кромвел, той сам, що виборов
для своїх краянів, Англійців, могучу і
широку свободу.
По нинішний день Айриші ненави
дять справедливо страшну його па-
мять. Коли айриський народ піднявся
до повстання проти страшних, крив
дячих розпоряджень, Кромвел по-
лютунав у Ірляндії так страшно, що