Basic HTML Version
— 88 —
Теффи.*)
Л І Н И В С Т В О
Недавно якось згадали часописі,
що хтось то відкрив бакциль лінив
ства і що немовби вже збиралися бу
дувати окрему санаторію для лінюхів,
де їх будуть лічити завиваннями, інє-
куіями, а в тяжких випадках — через
вирізання якоїсь там желези, яка роз
вивається у лінюхів в нутрі, під самим
носом.
Коли се правда, то се страшне!
Буде се остання несправедливість,
поповнена через чоловіка супроти лі
нивства.
Чоловік у своїм засліпленню окле-
ветав сю свою найкращу природну
прикмету, зачислив її до своїх браків
і напятнував як матір усяких пороків.
Коли Господь Бог прокляв Адама,
Він сказав, що той буде трудитися в
поті чола.
Колиби Адам був пильним чолові
ком, він тільки усміхнувбися:
— Трудитися в поті чола? Щож і
можна мати против такого приємного
заняття? Се вповні відповідає моїй
природі і я без всякого прокляття
волівби се заняття від всякого ин-
шого!
Але Адам не усміхнувся і не ураду
вався, а упав на дусі і прокляття Гос
поднє було справді карою, бо воно
діткнуло найглубших основ його єст
ва, його лінивства.
Колиб чоловік не був лінюхом, то
на тім і все булоби скінчилося. Він
драпавби землю нігтями, а вона роди-
лаби йому терня і вовчі ягоди.
Але так вже в пятім поколінню
прийшов на світ Фовел, який сказав:
— Не хочу я рити землю нігтями. На
*) Під сим псевдонимом криється жінка
знаменитого російського фейлетоніста, Олек
сандра Яблононського.
се я за лінивий. Треба щось небудь ви
думати, щоби менше трудитися, а
більше хісна мати.
І викував першу лопату.
Наступному лінюхови видалося,
що і лопата забогато його сил заби
рає.
— Не хочеться!
І запряг на поміч коня.
Коли видумано паровий мотор, —
був се світлий празник для лінюхів
всіх країв.
— Ну, тепер скінчилося — ли-
кували вони. — Досить ми вже на
працювалися. Нехай тепер машина за
нас потрудиться. А ми покищо відпо
чинем і закуримо.
І затріцали машини, загуділи па
ровики по цілому світу.
Кождий лінюх звалював на маши
ну часть своєї праці придумував, при
ладжував, хитрив.
— Якби се так уладити, щоби са
мому лише пальцем рушити і всьо за
нас було зроблено!
Се тому, бо справжній, глубокий
і щирий лінюх лінивий не лише за се
бе, але і за других.
Коли йому дадуть змогу покласти
ся на черево, а другі буцуть за нього
працювати, він змучиться і задиха
ється з лінивства за других.
Хто провірював свідомо се могут
нє чувство, сей розуміє, що саме воно
посуває людство на дорозі поступу.
Дивиться лінюх на вулицю, ба
чить: суне чоловіук утомлений, богато
видно пройшов і ще далеко мабудь
мусить іти.
— Що у нього є охота на се ! От
требаби видумати таку машину, що
би возила людей і щоби було се і ско
ро і недорого.