Basic HTML Version
— 155
Б А Г А Ч І
(Байочка)
Жив собі раз багач, який у про
тягу многих літ ощаджував і жалував
всього собі й иншим. Ніколи не дав
грошина убогому, ніколи не попер
жадного милосерного підприняття.
Коли на нього напирано відповідав:
„Не маю ніщо до роздачі; мушу по
думати про себе, бо гріш є нинька
всім...
Коли надійшла для
нього хвиля
попращатися з тим світом, сказав до
окружаючих його синів:
„Зобовязую вас, щоби ви вложи-
ли до моєї домовини мішочок напов
нений грішми; хто знає, чи їх там, на
другім світі, не буду потребувати так-
самому як тут на землі...
Сеї самої ночі вмер; діти, шану
ючи волю вітця, вложили досить ве
ликий мішочок з грішми до його до
мовини.
Перейшовши коротку дорогу смер-
ти, пробудився багач серед величавих
небесних піль і ніким не питаний про
ходжувався веселий і свобідний.
Несподівано побачив на великім
столі уложені найгарнійші овочі, які
тільки могли рости в раю: фіґи, ана
наси, яблока, виноград, банани.
Багач приступив поспішно й спи
тав ангела, пильнуючого овочі: Кіль
ко коштує оте червоненьке яблочко?"
— „Один гріш". — відповів пова
жно ангел.
„Луже дешево!" — подумав ба
гач. — „А тамтой виноград?" —- спи-
таз дальше.
— „Теж один гріш".
Засміявся багач і сказав:
— „Добре", — відповів йому ан
гел. — „Плати
1
'.
А багач витягнув з поспіхом свій
мішочок, який діти вложили йому до
домовини й виняв з нього не
гріш,
але золоту монету. Одначе ангел,
ВЗЯЕШИ
до руки монету й оглянувши
її з усіх сторін, віддав її багачеви,
кажучи:
— „Ся монета — ніщо
в
нас не
значить!"
Зажурився багач і сейчас сліду
ючої ночі зявився в сні своїм синам
і так промовив до них: „Возьміть
з домовини золото, бо воно не має
ніякої вартости
в
небі, а за те вло-
жіть до домовини мішок з грошами,
щоби я міг купити за- них усьо, що
потребую."
Сини безпроволочно виповнили
батькову просьбу.
З тріюмфом пішов багач вдруге
до стола з овочами й вже здалека, за
кликав до ангела:
„Тут є гроші! Бери скільки хочеш,
і дай' мені ті овочі, бо я дуже голо-
ден."
Але ангел потряс головою пова-
жнсЬй зі смутком:
— „Не принимаємо тут" — ска
зав, монет, які тримаєш в руці, а ли
ше тільки ті гроші, які ти клав у часі
своєї земної мандрівки в руки прося
чих милостині й потребуючих. Поду
май: може ти дав коли гріш жебра-
кови? може запоміг убогого?"
Багач, спустив голову до землі. Ні
вій ніколи — не зробив сього, про
що згадував ангел....
Несподівано повіяв сильний вітер,
„Коли так, то куплю відразу цілий
\
і струтив багача геть — у пропасть
сей припас".
| безнадійного забуття...