Basic HTML Version
17 —
ЯК ЛЮДЕ ОБЧИСЛЯЮТЬ ЧАС.
Найдавнійший поділ часу був оче
видно на день і ніч. Не було се ще
дійсним обчислюванням: часу, але ли
ше означенням звязи з теперішнею
хвилею: „завтра" та проминувшою
„вчера".' Найзвичайніші явища для
теперішної людини не видавалися
якраз такими самими для первісного
чоловіка. Стведження однакової (мен-
ше-більше) довжини дня й ночи, на
зиває Сванте Арреній „великим від
криттям." Через довгий час чоловік
не умів порівнувати протягу тревання
ночі. Доперва, коли се осягнено, по
чинає чоловік обчислювати дні, ро
зуміється, на пальцях і на стільки, на
скільки йому дозваляло його знання
рахунків. Се й стало основою даль
шого розвою обчислювання часу. Пі
сля дня, який був одинокою мірою
означення часу через цілі тисячліття,
прийшла черга на новий здобуток
людського ума, тобтоуна місяць.
Зміни місяця були небесними яви
щами, на які передовсім почав, звер
тати увагу чоловік, що завжди жив
серед природи. Переконавшись про
сталу зміну виглядів місяця, прихо
дить знова до нового способу озна
чення; довшого протягу часу, якого
то означення не відчував потреби
його прапрадід, який, будучи воло-
китою, жив з дня на день. Місячне
обчислювання часу завдячується пе
редовсім жінці. Коли наступив поділ
занять між; мущиною й жінкою, на
жінку припадає журитись про пере-
ховання припасів, зібраних мущиною,
що приневолило ЇЇ до роблення об
числень. До сього настроювала її ще
сама ЇЇ природа, правильні прояви в
if тілі, що приблизно повторятися що
місяця, конечність попередного за
безпечення на час породу та вихо-
{ вання дітий. Чоловік почав припису-
} вати місяцеви зміни погоди й тепла
При докладнішім обчисленню по
казалося, що місяць не дасться озна
чити одностайним числом цілих днів,
бо він у дійсности треває 29 днів,
22 години й 44 мінути. Поминувши
мінути, всталюється довжину сино
дичного місяця на переміну на ЗО або
29
днів.
Місяць ділиться на чотири чверти:
першу чверть, повню, останню чвертя
і нів. Місячні чверти є початком тиж
нів.
Тиждень як; чверть місяця вино
сить 7 днів і понад % доби. Первісно
тижні не були собі рівні; були тижні
й по 8 днів. Одначе з практичного
огляду принято; як міру часу 7-дневий
тиждень.
Халдейці посвятили кожний день
опіці якогось планетного божества:
сонця, місяця, Марса, Меркура, Юпі
тера, Венери й Сатурна. Сімка ста
лася святим, числом. У будійців тиж
день залежить від змін місяця. Чи
слить він тому раз 7, знова 8 днів,
з тим застереженням: при кінці дру
гого місяця кінцевий тиждень має
всегда 7 днів.
Двомісячний період є першою
довшою мірою часу, першим роком,
хоч значно коротшим від нашого.
Сталося се тому, бо доперва по двох
місяцях зміни місяця дадуться виска-
зати повними днями.
Таким роком послугуються саме
біблія в 5. відділі Книги Походження
(Ґенезіс). Тим саме й толкується дов
гі літа перших людських поколінь,
про які є там згадка.
Від року двомісячного перейшло
людство до десятьмісячного. Сталося
2.