Basic HTML Version
— 65 —
В ДЕСЯТИЛІТТЯ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКО Ї
НАРОДНОЇ РЕПУБЛИКИ .
1. Чи це тільки спомин?
Дня 1. падолиста 1928 р. минуло
10 ,літ від того часу, коли Українці
в Галичині по кількасотлітнім поне
воленню підняли оружну боротьбу о
закріплення проголошеної ухвалою
Української Національної Ради у
Львові з дня 19. жовтня 1918 року
української держави, якій основний
закон з 13. падолиста 1918 року дав
назву: ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НА-
РОДНЯ РЕСПУБЛИКА.
Розвалилася давна Австрія, а поне
волені народи взялися будувати свої
власні держави. Другі як Чехи чи По
ляки, були щасливіщі .від нас. Вони
мали в своїх руках державний і вій-
сковий апарат, зелізниці, почти і те
леграфи. Мали за собою ще й по-
пертя антанти. А ми нічого і ніко
го не мали за собою. Ні полководців
і генералів, ні високих урядовців, що
визнавалисяби як вести державну
машину, ні війска, ні гармат, ні ласки
в тодішних можних світа, себто в
антанти. Навпаки та послідна стояла
від початку до кінця по стороні на
ших ворогів.
І ото в тих важких обставинах,
хлопська маса викресала з себе на
стільки сили, що видала стільки бор
ців, що вони змогли вдержати прого
лошену Українською Національною
Радою українську державу через 9
місяців.
Минає десять літ як галицьке вій-
ско, вистріливши останній набій, по
кидало галицьку землю і перейшло
через Збруч на землі Великої Украї
ни, щоб там своєю кровю закріпи
ти українську соборність.
Минає десять літ від того часу,
коли на протязі короткого часу, зумі
ли ми виставити майже 150-тисячну
армію, а землі нашій надати характер
правової, народно-правної українсь
кої держави.
Все те живе в нашій памяти. Яв
ляється воно що правда тільки спо
мином, але таким, що так тісно звя-
заний з нами, як наша молодість. Так
мило про ті часи згадувати. Та є ве
лика ріжниця між споминами про мо
лодість, а спомином за свою державу.
Молодість не вернеться, а держава
наша ожиє, вернеться, як вертає день
по ночі.
Тою вірою і надією живе наш со-
рок-міліоновий нарід. Щоб ту віру в
наші сили і нашу побіду ще більш
скріпити, згадаємо саме про ту дер
жаву, яку ми вспіли збудувати на
протязі всего девяти місяців, обо
роняючи її з оружєм в руках проти
ворога.
2. Одка чи дві України?
Коли галицькі Українці взялися
будувати українську державу, то всі
добре здавали сзбі справу з того,
що не можна будувати якогось га
лицького загуменка, бо наш ідеал це:
ОДНА
САМОСТІЙНА
СОБОРНА
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА — від си
нього Дону до сивих Карпат. Та на
Великій Україні правив тоді гетьман
Скоропадський. Українці відносили
ся до него з недовірєм, бо були пе-
5.