Basic HTML Version
СТРІЛЕЦЬКА ПІСНЯ
Написав
Михайло Гайворонський.
П о н є в оленому
н а р о д о в і все на
думці: в о л я . Во
ля ж не паде із не
ба, її треба вибо
роти і за в о л ю
треба дорого за
платити. Д у м к а
про волю веде по
неволеного, мов та
провідна зоря, а
пісня окрилює той
похід і ціль-мету походу зближує.
Не тяжко це простежити у нас,
бо і про те, що у нас діялося в дав
нину, ясно говорить зміст старих
колядок-щедрівок. Вже у передкня-
жому періоді лицарство наше ви
ступає в обороні рідної землі. Кня
жий період дав Европі оборнців, і
ті, на її воротях, гинули у вічній
боротьбі із дикими ордами. — Із
тих старих часів маємо усно пере
дані пісні а й писану пам'ятку:
„Слово про Ігоревий полк".
Традицію княжої доби перебра
ло Козацтво, що творило нову
добу, оспіванну у своїх піснях і ду
мах. Одуривши Україну, сусіди по
неволили її на століття, але думки
про волю наш народ не стратив.
Незабута пісня вирощувала все но
вих борців і немов прапор переда
валася із покоління в покоління.
Берегло його по козаках гайда
мацтво на східних землях, а на за
хідних опришки. А Карпати ж,
дальше виростили українську націо
нальну гвардію галицької области.
— Сто років тому створено і піхо
ту і кінноту наших добровольців.
Осідок цих військових частин був
на Поділлі в Заліщиках. Там був
немов центр-вишкіл придністрянців.
Скільки того юнацтва там не було,
скільки там пісень не пролунало!!
Там, саме там, належить шукати
початку Галицької Січі на переломі
нашого століття. Пісня там не вмов
кала; — з пієтизмом пам'яталася
стара і нова творилася. Розносили
її по Галичині й Буковині. — У сі
чових піснях цікаве є те, що у них
чути мотиви пісень із Лемківщини.
І „Гей там на горі січ іде" і „На ву
лиці сурма грає", де мелодії, взяті
від лемків. Багато лемків служило
в австрійському війську, а лемко
без пісні й не рушиться. Співав він
гарно і його пісня була рідною і для
бойка, гуцула і подоляка. — Мало
того: до лемківських пісень уважно
прислуховувався славний компози
тор ійосиф Гайдн і у своїх компо
зиціях нераз використав українські
теми. — Для нашого жовніра
австрійської армії його рідна пісня
була йому і розрадою і відпочин
ком. Чистою зберігалася, розроста
ючися новими темами про походи.
— Одну із тих жовнірських пісень
варто навести:
„Засвіти мі, ясна зоре! Засвіти мі
на всі гори...
Ой їду, їду, — сам не знам, де
їду: за Дунай, ци за море...
124