Basic HTML Version
Зі совєтамитіри штабі
генерала МекОртура в Токіо
Написав
Володимир Душник.
Два дні після ски
нення першої ато-
мової бомби на Гі-
рошіму, нас
трьох
„російських перек-
ладчиків", а саме
сот. В. Д. К., nop.
Василь Д. та я, мча
ли автом до Вашинг
тону, де в департа
менті війни мали відібрати при-
кази відносно нашої місії. Був
гарний с е р п н е в и й день, сон
це розкішно гуляло по буйних
полях Меріленду, але розмова в
нас не клеїлася. Кожний, здаєть
ся, думав про свої власні справи.
Зрештою, ми щойно перед кіль
кома днями познайомилися, й не
знаючи себе взаємно, здержували
ся від довших розмов.
Наша зустріч була цілком при
падковою та спричиненою химер
ною долею війни. Постягали нас
з усіх фронтів, де тільки досягла
нога американського вояка. Кож
ний з нас
умів або
удавав, що вміє
російську мову. Департамент вій
ни, поставлений перед проблемою
зустрічі амерканських військ зі со-
вєтськими в Европі та Азії, гаряч
ково вишукував кандидатів на пе-
рекладчиків та поспішно переси
лав їх до т.зв. розвідчої школи, де
їх іспитовано та негайно висила-
но до Европи як перекладників.
В такому характері привезено й
мене літаком з Окінави в половині
червня 1945 року. Приказ про моє
призначення прийшов саме в най-
гарячіший для нас час на Окінаві.
Я був приділений до Десятої Аме
риканської Армії під командуван
ням ген. Бокнера (убитий на фрон
ті негайно по мойому відлеті до
Злучених Держав), отже мені до
велося прожити сім довгих тижнів
під самою фронтовою лінією, що
бігла вздовж гірського пояса між
містами Нага-Шурі-Йонабару на
Окінаві. Там я був інструктором
та разом з іншими перешколював
вояків, що йшли до фронтової лі
нії. Коли мене покликано до ко
манди мого баталіону та вручено
приказ департаменту війни про
мій негайний виїзд до т.зв. „цент
ру вишколу військової розвідки",
я уважав себе найщасливішою лю
диною в світі. Так думали й мої
тодішні товариші по зброї, між
ними й такі, що їм, на жаль, вже
ніколи не довелося побачити своїх
рідних.
В центрі вишколу застав я вже
цілу масу будучих перекладчиків,
що їх з усіх фронтів постягано до
школи. Були це переважно нату
ралізовані американські громадя
ни російського, українського, поль-
161