Basic HTML Version
Що буде з людською суспільністю
за сто років?
Написав
Д-р Ромаи Осінчук.
Людина є і зав
жди з а л и шиться
осередком у в а г и
усіх думаючих лю
дей. Бо ж людина
в природі заняла
провідне місце, во
на творить родину,
а родина є підста
вою людської су
спільносте. Людсь
ка суспільність по
діляється на національні г р у п и ,
народи, п о о д и н о к і члени яких
пов'язані зі собою певним кровним
спорідненням, т е р и т о р і є ю , яку
спільно замешкують, історичною
традицією, культурою та мовою. І
хоча як великі суперечності є сьо
годні поміж народами, то все ж таки
в останніх десятках років нашої
доби є щораз більше тенденцій до
їх наближення та розв'язування
людських проблем з точки зору й
користей усього людства. Доказом
цього була передвоєнна Ліґа На
цій, а тепер Організація Об'єдна
них Націй. Тому, очевидно, чи не
найцікавішим питанням була б сьо
годні справа, яка може інтересува
ти кожнього, а це: що буде з люд
ською суспільністю за 100 років?
Це питання таке широке й труд
не, що на нього мабуть ніхто в світі
не дасть задовільної відповіді. Бо
людина живе в таких складних умо-
винах, а людське життя складаєть
ся з такого множества ділянок
що трудно на це все знайти кон
кретну відповідь. А до цього ще
треба бути й добрим ворожбитом.
Тому, що життя людини дуже
ускладнилось, та й ворожбитів в
сьогоднішніх часах стало значно
менше, як колись. Але спостеріга
ючи здобутки науки й людської
культури, все таки можна й, звичай
ному чоловікові дещо предсказати
на будуче. І лише тому я спробую
пофантазувати на тему деяких змін,
які можуть зайти в людській су
спільності за 100 років, а це в ді
лянках популяції, відживлення та
здоровного стану людини.
Популяція і постачання поживи.
Людська історія це свого роду
пергони між популяцією а поста
чанням поживи. Ці дві проблеми є
тісно зі собою пов'язані. Ми були
свідками саме таких п е р е г о н і в
останньо в Німеччині й Італії за
диктаторських режімів. Найперше
диктатори старалися всякими мето
дами збільшити природний при
ріст народу, а тим самим і його бо
йову силу. Опісля вони почали
загарбувати чужі терени. Загарбан
ня й поширення їхнього так зв.
життєвого простору мало знову
впливати на збільшення популяції
і ріст народу. Це бачимо теж з
нормальному розвитку народу, хо
ча в повільнішому темпі. Надмір
174