Basic HTML Version
„СВОБОДП" і У. Н. С
Написав
ДМИТРО
ГАЛИЧИН
Чи Український
Народний Союз міг
існувати
без
свого
власного органу, без
„Свободи", а зокрема,
чи міг він без „Свобо
ди" успішно розвива
тись, зростати в силу
та сповняти ці завдан
ня, які наклали й на
кладають на нього
його статут і кожно-
часні вимоги органі-
з а ц і й н о г о
життя
н а ш о ї
української
спільноти та україн
ського народу
вза
г ал і?
Таке питання нур-
' " """""
тувало в головах і
думках членів УНСоюзу упродовж ці
лого його існування. Таке питан
ня ставили собі делегати на багатьох
конвенціях УНСоюзу, його обговорю
вано на річних нарадах головного уря
ду УНСоюзу, та на різних Союзових
зборах, де тільки члени мали нагоду
застановлятись над того роду справа
ми. Але вже напевно живо дискутовано
цю справу, коли тільки з айшла мова
про потребу фінансової допомоги ви
давництву „Свобода", чи коли, вкінці,
з айшла конечна потреба підвишки о-
плати за орган „Свободу".
Проте, найбільшої актуальности на
брало це питання, коли УНСоюз почав
приймати в свої ряди роджену в Аме
риці молодь, яка не знала настільки
української мови та не цікавилась ук
раїнським питанням так далеко, щоб
відчувати
потребу
передплачувати
„Свободу", значить, платити за неї в
додатку до своєї членської вкладки за
забезпечення.
Відповідь на питан
ня, чи УНСоюз міг іс
нувати без „Свободи"
та який вплив вона
мала на його розви
ток, не була однако
ва. Вона була різна,
як різне було відно-
ш е н н я поодиноких
членів у своїй оцінці
щодо ваги „Свободи"
в їхньому власному
житті.
Дл я одних членів
„Свобода" була таким
важливим і конечно
потрібним щоденним
душевним кормом, без
"
""
якого, як це вони не-
раз публічно на збо
рах чи в самій „Свободі" з аявляли, во
ни не можуть жити. І так,
а
наприклад,
поодинокі члени, посилаючи в 1947 ро
ці свої датки на видавництво „Свобо
ду", висказували при цьому свої дум
ки чим „Свобода" для них була й чо
му її треба піддержувати. Для П. С. з
Трентону, Н.Дж. „Свобода" була „шко
лою життя", для О. С. з Нюмаркет, Н.
Г. „вона була нерозлучним товаришем,
з котрим він розмовляє кожного дня
своєю рідною мовою. Що це значить,
зрозуміє той, хто живе там, де нема ук
раїнців." Знову для Ю. В. з Мекіз
Ракс, Па. „Свобода" була завжди „ве
ликою розрадою в тяжких хвилинах
життя", а для В. А. з Ню Йорку, Н. Й.
„одиноким українським щоденником у
світі, що дбає про загальне добро, а
не про добро одної партії чи групи", та
що „будучи вірною американським іде
алам, вона завзято боронить прав ук
раїнського народу на вільне й само
стійне життя". А С. М. з Янґставн, О.
9