Basic HTML Version
НА ҐРЕНД СТРІТ 81-83
Написав ІВАН
КЕРНИЦЬКИИ
„Важкий і далекий
шлях до „Свободи", —
сказала,
відвідуючи
Редакцію „Свободи",
д-р Софія Парфано-
вич.
Це таки справді ін
тересне : майже кож
ний з„новоприбулих"
відвідувачів „Свобо
ди" нераз таки добре
наблукається по вули
цях Джерзі Ситі, поки
потрапить до Редакції.
А потім дивується:
яка нечиста сила во
дила мене три, або чо
тири години довкола
цього місця, коли по
трапити сюди з „до
лішнього" Ню Йорку, зі станції під
земки на Кортленд Стріт, зовсім неве
лика філософія.
Автор цих рядків ще й досі не мо
же збагнути, чому він їхав (перший
раз) до „Свободи" через... Гобокен,
змінював п'ять разів автобуса, а коли,
врешті, опинився на Ґренд Стріт, то ні
як не міг віднайти будинку Редакції...
Це правда, що в моїй, трохи розсіяній
пам'яті, переплутались „нумери" бу
динку з 81-83 на 31-33, а таких малих
„нумерів" там зовсім не було... І так я
тупцював з півтори години дослівно
попід самі вікна Редакції і з нічим вер
нувся до Ню Иорку.
В тім, деякою мірою, можна би ви
правдати мою розгубленість... Прига
дую собі (було це три роки тому назад)
що перед тими невдалими відвідинами
я сидів на 42-ій вулиці в якомусь кіно,
як звичайно — на кримінальному філь
мі. Тема фільму була така: репортер
одного щоденника розкриває банду
портових злочинців. У зв'язку з тим
режисер кінокартини показав декілька
кадрів, сказати б з-по
за куліс великої га
зетної машини. Я по
бачив уперше (хоч і
на екрані) грандіозну
своїм розмахом, сти
лем і темпом фабрику
друкованого слова, з
муравлищем співро
бітників, з сотнями ре
портерів і фотографів,
з радіосамоходами, те
левізією, кольосаль-
ним друкарським це
хом, з потужними ро
таційними
машина
ми . . Приголомшений
цим видовищем я по
їхав просто з кіна до
Джерзі Ситі шукати.
Редакції тоді ще одинокого в Злуче
них Державах українського щоденни
ка. Розуміється, під свіжим ще вра
женням пережитого і баченого на ма
гічному полотні, я, мимоволі, розгля
дався за якимось хмародером, принай
мні подібним до старого будинку „Ню
Йорк Таймсу"...
А, тимчасом...
То зараз кидається в вічі, що „хмаро-
дер „Українського Народного Союзу"
в якому приміщується „Свобода" є, хі
ба, найменший в цій, взагалі, тихо
мирній закутині міста. Приїхавши сю
ди з галасливого Тайме Скверу, ви з
з приємністю віддихаєте якоюсь своє
рідною, благою атмосферою рідного
затишшя. Перед вікнами Редакції —
невеличкий сквер, з кількома деревця
ми, рясніє зелений муріжок, деревця
шумлять, на лавочках куняють емери-
ти-чорнороби, переважно словянського
роду, а молоді матері, вже з нової
„шихти" іміґрації, заколисують у візо
чках тут народжені немовлята. Від Гуд-
сону повіває вітерець, холодить по-
111