Basic HTML Version
НЕДІЛЬНЕ ВИДАННЯ „СВОБОДИ
Написав ВАСИЛЬ ЧАПЛЕНКО
Переселення до
3. Д. А. семидесятити-
сячної маси нової е-
міґрації і приєднання
до Українського На
родного Союзу бага
тьох тисяч цих нових
іміґрантів майже ав
томатично висунули
потребу якось відбити
запити й вимоги цих
наших людей у ви
даннях „Свободи". Ці
вимоги
відносились
передусім до збіль
шення кількости і по-
ліпчення якости мате-
ріялу вміщуваного у
видаваному вже що
деннику „Свобода". І
редакція його вжила відповідних
щодо цього заходів. Але цього було
мало. — Нова іміґрація мала в сво-
йому складі чималий відсоток на
укової й творчої інтелігенції — нау
кових здобутків, творчих досягів. Та й
у масі своїй нова іміґрація була при
звичаєна до наукового й літературно
го читання — до доброї книжки, ціка
вої статті, свіжого літературного тво
ру. Тим то цілком природно виникла
потреба задовольнити ще й цю, таку
важливу, але нелегку для здійснення
вимогу. Зважаючи на цю потребу, 22
конвенція УНС, що відбулася в трав
ні 1950 року доручила Головній Упра
ві таке видання розпочати найближчо
го часу.
Головна Управа на своїй річній на
раді 19-22 березня 1951 року затверди
ла ось таку пропозицію редакції: —
„Поробити заходи для видання при
„Свободі" окремого літературно-мисте
цького —- недільного числа, з окремою
передплатою."
Здійснюючи цю по
станову, В-во „Свобо
да" призначило на цю
ціль певну суму, що
мала б забезпечити
при всяких умовах пе
редплати вихід цього
видання впродовж од
ного року від січня
1952-го року почавши.
І в дальшій своїй пра
ці щодо цього Видав
ництво вжило низку
заходів, щоб забезпе
чити якомога кращу
якість цього видання.
Передусім вирішено
провести через щоден
ник „Свободу" певно
го роду культурне
голосування (референдум), — щоб
з'ясувати можливу читацьку базу. Прі
звища тих, що зголошувались друко
вано в щоденнику, і їх назбиралося по
над 3 тисячі. Розпочато також обгово
рення в „Свободі" характеру пляно-
ваного видання, і в ньому взяли участь
наші науковці, письменники, мистці,
публіцисти (Л. Луців, І. Кедрин, П.
Голубенко, М. Андрусяк і ін.). Це „га
зетне" обміркування було завершене
прилюдним обговоренням у нью-йорк-
ському Літературно-Мистецькому Клю-
бі, в якому також узало участь бага
то наших людей.
Побажання, висловлені на сторінках
„Свободи" і в Клюбі, були якнайрізно-
матніші, але, в основному, зводились
до двох типів — а) літературно-мисте
цького журналу чи газети і б) універ
сального видання. У цих побажаннях,
безумовно, відбилась, з одного боку,
наявність серед іміграції досить чис
ленної групи письменників, що перед
усім хотіли мати свій орган, а з друго
го — різноманітні категорії читачів,
121