Basic HTML Version
НАША „СВОБОДА'
Написав ЮЛІЯН
ПАВЧАК
Ми вперше пізналися в 1905 році
в малому пенсилвенійському містеч
ку, обоє в молодому віці. Я — юнак з
невеликим життєвим досвідом, вона -—
віком молоденька, та досвідом дорівню
вала дозрілим людям.
При першій нашій зустрічі ми впа
ли в так звану „любов на перший по
гляд" і від тої пори ми нерозлучні.
Помимо її ще молодого віку, вона вже
була знана многим моїм землякам, я-
ких кожного тижня відвідувала, по
давала розраду, відганяла тугу та
приносила вісті з усіх закутин рідних
українських земель. Ми любили її за
те, ми любили свою рідну „Свободу",
бо вона заступала нам наших рідних,
наших батьків. Вона научала, як жити
і як поводитися з нашими сусідами а-
мериканцями, та як розгорнути своє
особисте та громадське життя на чу
жині.
Бо хто ми були отут, серед чужо
національного моря, у великих фаб
ричних містах та майнерських басей
нах? За дуже малою горсткою священ-
ства та кількох свідоміших одиниць,
це самі селяни та робітники, які вине
сли з рідного краю лише жменю ук
раїнської культури, а саме рідну мову
у словіда рідше в письмі, віру в Бога,
любов до рідної землі і свого народу,
побутові та релігійні пісні, звичаї та
народну ношу.
Цей скромний скарб своєї душі на
ші піонери перещепили в чужу землю,
плекали та доглядали, а слідом їх впер
тої, муравлиної праці, під проводом
нашої учительки „Свободи", виросли
величаві та фінансово сильні народ
ні організації, величаві церкви, народ
ні доми, школи та цілий ряд громад
ських, бизнесових і молодечих орга
нізацій, які, наче морські ліхтарні,
просвітлюють дорогу до дальшого світ
лого розвою української спільноти у
свободолюбній Америці. Це є овочі
невтомної праці людей малограмотних
та національно малосвідомих, яких
чорні злидні і крайня нужда викину
ли поза межі рідного краю у невідомі
світи.
Це все відбувалося та й нині про
довжується під моральним проводом
та вказівками нашої заступниці, нашої
опікунки в боротьбі за права україн
ського народу на вільне життя на про
тязі минулого шестидесятиріччя, нашої
народної газети „Свобода".
Дай же, Господи, всім нашим на
родним працівникам, духовним і світ
ським, дожити тої хвилини, коли наша
газета „Свобода" принесе нам радісну
вістку, що український нарід розторо-
щив московські кайдани та став госпо
дарем на своїй, потом, сльозами і сво
єю кров'ю освяченій землі, та завів
на ній такі порядки і таку волю,
яку має земля Вашингтона, а в якій
українська спільнота жила, розвива
лася, творила та своїх діток вироста
ла, які нині спільно боряться за свобо
ду землі батьків своїх.
Д У М К И
Швидше багач стане чесним, як чесний багачем.
*
Ті, які думають, що гроші роблять усе, готові за гроші все продати.
(„Свобода", 1912, ч. 32).
128