Basic HTML Version
У СТОЛИЦІ МОДЕРНОЇ люд и ни
Написав ІВАН СМОЛІШ
Хоч Америку да
вно відкрито, але всу
переч цьому простому
фактові, кожний їмі-
ґрант відкриває її зно
ву з первинною сві
жістю. І його пережи
вання коли по довгій
плавбі морями при-
ближається до нового
континенту, не багато
різняться від хвилю
вань першого відкрив-
ця цієї дивної землі.
Те саме почуття радо-
-. ,
сти, чогось незвичай-
'-.. •
ного. Надрання темря
ва, перші прибережні
!
маяки як блудні во
гники. Потім сірява,
контури континенту. А потім встає з
моря сонце, щоб ще підчеркнути незви
чайність панорами: кам'яних масивів,
що височіють як скелі на мангетан-
ському півострові, статуї Свободи з
смолоскипом червені раннього сонця.
І, опинившись нарешті у стіп підне
бесних обелісків, серед людського му
равлища, так приємно переживається
враження злуди. А може й дійсно спов
нилася мрія кожної людини, прибути
у незнану країну, кращу, вільну від
прикрих кошмарів буденщини? Може
це утопія? Може серед моря Позей-
дон з похмілля зговорився з Хроносом,
щоб пропустити нас у минуле, у старі
часи, що чомусь обов'язково звуться
добрі, щоб ми віджили за всі поневі
ряння.
Справді згадується, чулося. Так ко
лись, вже чимало років тому, вигляда
ли люди, ситі, розбавлені, усміхнені й
безтурботні. Не ті, що забули усміха
тися серед воєнних страхіть, що поси
віли передчасно і згорбилися під вагою
трагічних переживань, по тюрмах, на
каторгах — а свавіль
ні, розбавлені дітваки.
Що кілька кроків
широко розкриті двері
салунів, піцерій, барів
таверн, ґрілів, що по
вні народу. На висо
ких дзиґликах вздовж
шинквасів старі й мо
лоці. Весела музика,
крики, мигочуть сріб
листі картини теле
візії.
Ідете вулицями по
при безконечні ряди
авт, на широкі евеню,
і враження посилю
ється. Величезні, фан
тастичні вимірами і
багатствами в и стави
крамниць і торговельних домів. Неони
переливаються невгавно, при денному
світлі зайві й крикливі, хвилюючі як
води на експресіоністичних малюнках.
Зір відривається від цеї метушні, шу
кає чогось, на чому б спочити, але йо
го вже полонило нове видовище, ще
більш незвичайне, ще більше мальов
ниче. Високо над домами, на просторі
цілого будинку остання рекляма „Буд-
вайзер". Величезна пляшка фантас
тичними розмірами лягла вгорі, ніби
оперта на скелю, що її саме закінчують
робітники розмальовувати, ворушачись
на драбинах під великаном як комаш
ки.
Може це символ нової країни? її
герб? У всякому разі це минуле. Евро-
па вже далеко попереду зі своїми со-
ціялізмами, націоналізмами, суспіль
ними експериментами і всіми ізмами. І
страхом. І руїнами. І серед цього всьо
го несподіваного набутими новими вар
тостями, новими концепціями.
А тут все, як тому двадцять років,
п'ятдесят років, як тому півтора століт-
148