Basic HTML Version
НЕДОКІНЧЕНА ДИСКУСІЯ
Написав ОСТАП
ТАРНАВСЬКИИ
— Добривечір, Миколо Андрієвичу!
Та ж ви навіть кальошів не зняли... —
і м'яко, як кітка, вслизнулась у кімна
ту.
— Вибачте, Анастазіє Павлова, але
я так поспішаю. Ще стільки хотілось
би знайти аргументів, щоб покінчити з
цією нашою батальною дискусією.
— Завжди те саме — подумала, не
сказала Анастазія Павлова і — стира
ючи порошинку з писального стола
— дивилась спочутливим зором на зму
чене Миколине лице.
А він увесь завис над білою картою
паперу, на якому чорними ковінька
ми літер пришпилював свої нестримні
думки.
... Українська революція — це про
довження європейського ренесансу з
його гаслами свободи народів, гуманіз
му, з якого і зродилась новітня євро
пейська культура.
Прочитав написаний рядок і пере
креслив його. В думці зродилась нова
ідея, яка виходила із ширшої перспек
тиви, яка хотіла довести, що матерія-
лізм —це політичне поняття, бо куль
тура мусіла б визначити живе дійство
матеріялізму, його душу.
І тоді нові рядки поплили по білому
папері, мов безголосний струмок жи
вої думки.
... Історію робить не лише економіка,
але й живі люди. Я далеко стою від
вульгарного тлумачення маси. Револю
цію маса творить через свою інтеліген
цію, бо всякий масовий вибух тільки
тоді робиться революцією, коли ним по
чинають кермувати Дантони, Леніни,
Троцькі... Я за ідеал громадської лю
дини, що є власністю всіх без різниці
кляс. Це людина європейської культу
ри. Це європейський інтелігент в най
кращому розумінні цього слова, це зна
йомий нам чорнокнижник із Вюртембер
гу, що показав нам Грандіозну цивілі
зацію і відкрив безмежні перспективи.
Це доктор Фавст, коли розуміти його,
як допитливий людський дух...
— Чи можна?., говорила, легко від
криваючи двері, Анастазія Павлова.
— Ви закінчили ? —
— Будь ласка! Мені так і небагато
залишилось. Ще лиш — хотілось би
— більше доказів, що ми завжди тяго-
тієм до Европи... говорив Микола Ан-
дрієвич, не відкриваючи очей від пи
сання.
— Я і забула сказати вам, що той —
як ви його одного разу назвали — хо
луй приходив сьогодні знову. Питав за
вами. Так і сказав: „Чи дома Савана-
роля нашої революції?" — усміхну
лась.
Микола Андрієвич вискочив нерво
во з крісла. Заходив по кімнаті.
— Чого ж йому від мене знову?
— Не говорив нічого. Був усміхне
ний і дуже примильний. Навіть у кім
нату заглянув. Не довір'яв — бачить
ся — мені.
Микола Андрієвич запалив цигарку
і твердо ходив по кімнаті.
— Ні, Анастазіє Павлова, я таки
скажу відверто. Сьогодні вже скажу
відверто, нехай знають, що ми самі хо
чемо будувати окремо нашу культуру,
своє життя на зразках західної Евро
пи.
— Що ви таке? — аж скрикнула
Анастазія Павлова.
— А так! Вже мені набридла вся ця
соціялістична діялектика. Впрочім і во
на вчить, що життя не можна спинити.
Національна революція стала гаслом
пролетарським, ось що!
— Ваша правда, Миколо Андрієви
чу, але так не можна. Лиш подумайте!
— а сама стояла, вдивлена в нього, як
206