Basic HTML Version
Ш І С Т Д Е С ЯТ
Написав
МИКОЛА
ПОНЕДІЛОК
Хоч сьогодні була
середа, буденний ро
бітничий день, коли
на фармі навіть для
старших людей праці
по шию назбираєть
ся, •— подружжя Га
лушки не працювали.
Місіс Варвара сьо
годні молилась на пів
години довше звичай
ного, а скінчивши, по
просила свого Якима
теж не поспішати пе
ред образами.
— Помолись довше,
Якимочку. І в такий
час не згинай тільки
одне коліно. Клякни
на обидві ноги.
Бо
сьогодні, сам знаєш, — великий день
для нас.
Думаю більший за Колюмбуса.
Місіс хотіла дати ще якісь настав-
лення, але біля хвіртки показався хло
пець і вона тільки вимовила:
—• Матінько Божа! Поштар. І повну
жменю листів всуває до нашої скринь
ки. Недарма мені цілу ніч снилися го-
губи.
Вона вже переступила поріг, але,
торкнувши себе за чоло, негайно по
вернулася до хати.
Поспіхом перехрестилася.
— Прости мені, Господи, що переби
ваю Якимову молитву, але без окуля
рів не можу читати.
І благаюче вже до чолов іка:
— Старий, ти можеш молитися й
без окулярів. Дай, серце, їх мені, бо на
мене чекає „дозен" листів від мого на
сіннячка.
Не чекаючи згоди, вона здійняла з
,старого" окуляри і підтупцем попря
мувала на вулицю.
•— Добрийдень, мі
сіс Варваро! — приві
тав поштар.
•— Добридень і дя
кую ! Багатенько при
ніс. Недарма цілу ніч
голуби наснилися, на-
воркувалися.
Хлопець у в а жно
глянув на місіс, на її
новеньку хустину, на
білий п о л о т няний
хвартух, що прикри
вав добру половину
широчезної в дрібних
згортках спідниці, і
запитав:
•— У вас
сьогодні
щось особливе, місіс
_=_
Варваро ?
— Свято, соколе. Не гірше Колюм
буса. В цей день опівдні минає шіст
десят літ, як ми, тобто я і мій Яким,
побралися. Зайди, соколе, до хати, хоч
вип' єш чарчину за наше здоров'я.
Хлопець зам' явся.
— Боюся, місіс, бо., самі знаєте, тре
ба розносити пошту. ..
— Єй-бо, не бійся. — Заохочувала
ювілятка. — Я маю настійну з вишні
і сливи. Таке благородне пиття, ліп
ше фабричного. Вип' єш — цілющим
бальзамом серце обдає, а в ногах ви
ростають крила. Так і несе тебе, ли
ше вважай за „трафіком".
Аргументи місіс Варвари були такі
переконливі, що хлопець погодився.
Обоє зайшли до хати.
Поштар з містером Якимом випили
вже по другій ,а місіс Варвара ще й не
доторкнулася до своєї чарчини. Встиг
ла вже перечитати три листи від до
чок і два від синів, а тепер перехо
дить до внуків і правнуків.
219