Basic HTML Version
ДОЛИНОЮ МОГОКУ
Написав ІВАН СМОЛШ
Останні могікани-піонери українсь
кої еміґрації в ЗДА, відходять від нас
один по одному поволі та невідхильно.
Рідшають їх ряди, а впарі з тим вхо
димо, як еміґрація, в вік, коли вже не
вистачає пам' ять живих свідків, коли
вже треба писати історію, записати, що
ще живе в пам'яті, вишукати те, що
дотліває в підвалах і принагідних схов
ках. Писати про минуле життя наших
перших поселенців в Ню Иорку, Ші-
каґо, Дітройті чи пенсильванських
шахтах може не так і важко, бо їх жит
тя відбите переважно в часописах, і на
сторінках „Свободи" можна знайти ба
гато. Але що відомо нам про життя
розпорошених по великих просторах
країни ?
І коли, вирвавшись із задушливого
Ню йорку, проїжджаєте шляхом на
Боффало, мальовничою долиною Мо
гоку від Амстердаму через Кенджері,
Ст. Джансв і л, Лі тл Фоле, Гермікер,
Ютику, мимоволі призадумуєтеся, чи
сліди перших наших поселенців на цьо
му терені, історія їх життя із побуту
збережеться, чи все пропаде безслідно,
як пропало, відійшло в історію бурхли
ве життя перших мешканців цієї доли
ни, — могоків і онаїдів з великого
племени ірокезів.
Долина Могоку не велика, але в іс
торії формування американської нації
відограла велику ролю і ще сьогодні,
коли думка американця шукає серця
своєї батьківщини, мимоволі згадує во
на і долину Могок, що вся позначена
безчисленними побойовищами з воєн з
індіянами, КОЛОНІАЛЬНИХ та горожан-
ських воєн. Це земля могоків, — ма
гічне слово, що ще й сьогодні викликає
в пам' яті спогад про силу і витрива
лість цих могутніх войовників, стар
ших братів ірокерської конфедераці ї,
будівничих північно-американської ІН
ДІАНСЬКОЇ імперії. Це земля ГОЛЛАНДСЬ
КИХ і палятинських піонерів, славно
го англійського колонізатора
сера
Вільяма Джансона, земля патріота-ге-
роя генерала Геркімера, що з малою
горсткою фармерів могокської доли
ни відбив наступ француз ів з півночі і
відвоював цей шматок землі для Аме
рики. Це ж тут, при устю Могоку,
в Трой, „родився" Дядько Сем, сино
нім американця, а сім миль ще в Рен-
селірд 1758, було написано „Єнкі Ду-
дел". І „Американська трагедія" Т.
Драйзера написана на основі правди
вої події в цій долині, в Гермікер.
Коли наші перші поселенці опинили
ся тут, а були вони одними з найпізні
ших, бо аж в дев'ятдесятих роках ми
нулого століття, прийшли вони вже
наче по всьому. Прошуміли вже над
цією долиною і тільки збереглися в пе
реказах і леґендах згадки про первіс
них мешканців цієї землі могоків, про
жорстокі бої з ними перших колоніс
тів, про мученичу смерть місіонарів,
що перші торували шл ях у лісові гущі
і душі диких племен, про довгі і три
вожні роки змагань молодої нації з
бритійською потугою. Забувалася вже
й недавня виснажлива війна Півночі з
Півднем. Молода країна перемінювала
ся на очах з хліборобської в промисло
ву, потребувала рук до праці. Все бу
ло ніби гаразд, пора була пригожа.
Але коли б емігрантові, що прибув
до ЗДА по другій світовій війні, та ще
•й привезений задармо вигідним кораб
лем і зустрінутий приязно ЗУАДКом
та відісланий до місця призначення,
коли б йому довелося опинитися в то
дішніх обставинах, він напевно почу
вався б як ті перші піонери колоніза
тори в могокських лісах. Сьогодні
мчить він у власному авті асфальто
вими дорогами мальовничої долини,
використовуючи двотижневу відпуст
ку, відвідує знайомих або вигідно роз-
106