Basic HTML Version
В ШІСТДЕСЯТІ РОКОВИНИ
Написав ДМИТРО ГАЛИЧИН
Український Народний Союз обхо
дить в цьому році 60-річчя свого існу
вання. Правда, 60 років це не є такий
„круглий" період часу, як 25, 50, 75 чи
100-річчя, які традиційно відмічується,
як „срібні", чи „золоті" ювілеї, проте,
у випадку Українського Народного Со
юзу вже не тільки кожне нове десяти
річчя, але й кожний черговий рік ста
новить досягнення, яке заслуговує на
окрему увагу. Кожний бо новий рік
існування Українського Народного Со
юзу, це рівночасно кожний новий рік
існування й творчої праці нашої аме
рикансько-української спільноти в її
організаційній оформленості та ідей
ній цілеспрямованості.
Українці були вже в Америці перед
Українським Народним Союзом. Вони
ж його створили. Але до створення
УНСоюзу була тільки маса, була тіль
ки громада людей, що говорили тою
самою мовою, яких в'язало їхнє спіль
не походження та спільні традиції. Що
йно УНСоюз почав надавати їм органі
заційні форми та наповнювати ті фор
ми відповідним змістом. Сьогодні, при
організаційній зрізничкованості нашо
го життя та при його ідейній скриста-
лізованості, необзнайомленим з почат-
ками та цілістю розвитку нашого укра
їнського життя в цій країні досить важ
ко збагнути цю рішальну ролю, яку
відіграв Український Народний Союз
в історії американських українців.
Український Народний Союз це ста-
тутово братерсько-запомогова органі
зація. В- світлі розвитку національних
спільнот це не був припадок, що влас
не такій організації довелось відіграти
головну ролю в оформленні українсь
кої спільноти в Америці. Він бо має в
своїй основі те, що стало взагалі пер
шим промотором організації суспіль
них груп: взаємне порозуміння для
поліпшення своєї долі та полегшення
свого життя. Головною і питомою при
кметою таких організацій — це прин
цип взаємної допомоги в нещасті на
базі братерствна, людяности та взаєм
ного зрозуміння й рівности всіх.
Початки братерсько-запомогових ор
ганізацій сягають найдавніших часів.
Правда, впродовж віків змінялись фор
ми таких організацій та спосіб їхньо
го ведення, додержуючи кроку загаль
ному людському прогресові, але не
змінними залишались головні принци
пи й цілі таких організацій. Залишки
найдавніших братерсько-запомогових
організацій, що звались „похоронни
ми", подибуємо серед китайців і вони
своїми початками сягають майже до пе
редісторичних часів. Вони існували в.
тій країні аж до захоплення її комуніс
тами, а їхня діяльність полягала в то
му, що вони, за відповідну вкладку
впродовж життя людини, покривали
опісля кошти її похорону.
Записані початки братерсько-запо
могових організацій припадають вже
на приблизно 800 років перед Христом.
Відомі історики та дослідники органі
зацій життєвого забезпечення, Корне-
ліюс Волфорд і Еб Лендіс, твердять,
що вже на сотні років перед нашою
ерою існували цехи-ґільди та чини-ор-
дени, які виплачували заломогу на
випадок недуги чи смерти. Ця система
запомогових організацій поширилась
головно вже після упадку Риму та
прибрала щораз досконаліші й ширші
форми, здобуваючи собі величезні, в
поодиноких випадках рішальні, впли
ви в суспільному житті.
Такі форми суспільного життя не
оминули й українського народу, голов
но на західньо-українських землях. Ві
дома роля українських міщанських та
інших братств в 15, 16 і 17-тому сто-
13