Basic HTML Version
УКРАЇНСЬКІ МИСТЦІ У ВІЛЬНОМУ СВІТІ
Написав В. С.
Українські мистці плястичного мис
тецтва за кордоном України — це те
ма надто широка і в часовому розсягу
і в територіяльному розподіленні.
Зв'язки українського мистецтва з
мистецтвом західньо-европейським зав
жди були дуже інтенсивні і живі з
найдавніших часів. Особливо вони по
силилися за козацьких часів, коли ук
раїнська молодь їздила до Західньої
і Центральної Европи продовжувати чи
удосконалювати свої знання. З розгро
мом української військової сили та ро
сійської супремації, коли зліквідова
но автономний устрій України і закри
то українські школи, молодь з почат
ком XIX стол. примушена була закін
чувати свою освіту поза межами Ук
раїни —в Петербурзі, Москві, Крако
ві, Варшаві, Відні, Парижі, Празі, Ри
мі. Студіюючи по мистецьких академі
ях та інших школах Західньої Европи,
українські мистці залишалися на дов
ший час або й назавжди закордоном,
часто здобуваючи там значних успіхів,
а то й світової слави.
Вкажемо на такі приклади лише з
XIX століття. Теодор Яхимович з Белз-
шини (1800-1889), був найвидатнішим
декоратором цісарської опери у Відні,
а деякі його декорації уживаються ще
й досі. Іван Похитонів (1850-1923) з
Херсонщини, виставляючи свої твори
в паризькому „Сальоні", здобув приз
нання французької критики, як „поет
натури і гармонії". Марія Башкирцева
(1860-1884) з Харківщини, молода та
лановита артистка і письменниця, ста
ла загальновідома своєю тематикою, а
деякі її твори стали прикрасою Люк
сембурзького музею в Парижі. Різьбар
Кость Климченко (1817-1844), працю
ючи переважно в Римі, здобув там сла
ву найкращого інтерпретатора клясич-
ної мітології. Інший різьбар Пармен За
біла (1830-1890), що здобув славу по
груддями Т. Шевченка, М. Гоголя, Гер-
цена та іншими творами, жив і помер
в Лос Анджелесі.
Політична еміґрація постійно збіль
шувала ряди українських мистців за
кордоном. Вже по революції 1905 року,
коли запанувала в Росії чорна реак
ція і почалося переслідування укра
їнського національного руху, чимало
українських мистців покинули свою
батьківщину. Поміж тими емігранта
ми згадаємо визначного мистця-різь-
баря Михайла Паращука, відомого сво
їми погруддями і пам'ятниками виз
начних людей.
Особливо збільшилася кількість мис-
тців-українців за кордоном по визволь
ній боротьбі 1917-1920 років та окупа
ції України російсько-совітським війсь
ком. Одначе та еміґрація мала ще мо
жливість творити свої мистецькі осеред
ки на тих українських землях, які за
лишалися поза межами Совєтів або в
недалекому віддаленні від українських
земель. Ці мистецькі осередки твори
лися в тісному зв'язку з місцевими ми
стецькими силами та значно посилю
вали місцеве українське життя. І так,
у Львові створився Гурток Діячів Ук
раїнського Мистецтва (ГДУМ), Асо-
ціяція Незалежних Українських Мис
тців (АНУМ), Мистецька школа О.
Новаківського (1872-1935) — теж дав
нішого емігранта зі східнього Поділля.
ГДУМ і АНУМ скупчували не тільки
кращі мистецькі сили Галичини і Во
лині, але також цілої Західньої Евро
пи, до чого особливо спричинився Пав
ло Ковжун (1896-1935). Було влашто
вано кілька десятків збірних та індиві
дуальних мистецьких виставок (1922-
1939), видавався часопис „Мистецтво",
монографії про поодиноких мистців,
збірники „Екслібріс" тощо.
196