Basic HTML Version
КОРОТКА ІСТОРІЯ Y.H.C. В КАНАДІ
Написав
ВОЛОДИМИР ГІРНЯК
В 1954 році Український Народний
Союз (УНС) на своїй 23 конвенції ве
личаво довершить святкування 60-літ-
нього ювілею свойого існування не
тільки в ЗДА, але й в Канаді.
Початкові роки організованої праці
УНСоюзу записані в Пропам'ятній
Книзі, яку видав УНСоюз з нагоди сво
його 40-літнього ювілею. На 752 сторін
ках записана там історія злиденного,
гіркого піонерського життя нашої імі
грації в Америці й Канаді.
Теперішні роки багато різняться від
тих, в яких животіли піонери нашої
іміграції. Саме тому будівничих УНСо
юзу залишилося в живих маленька
горстка. Та, хоч вони й відійшли пе
редчасно, то в спадщину молодшому
поколінню залишили могутню україн
ську інституцію, яка в своє 60-річчя
напевно буде мати понад 70 тисяч чле
нів та понад 15 мільйонів долярів май
на.
В Канаді Український Народний Со
юз започаткував свою діяльність в мі
сті Торонто ще в 1916 році, тобто в ча
сі першої світової війни. Між організа
торами його відділу знаходимо й па-
роха греко-католицької церкви о. Но-
сифа Боярчука. Цей відділ (число 49)
багато спричинився й до зорганізуван-
ня читальні „Просвіти" в місті Торонто,
хоч, як одинокий тоді відділ УНСоюзу
в Канаді, залишився самітним аж до
1937 року. Найголовнішою причиною
було те, що світова війна принесла ли
хо й клопоти нашій іміграції в Канаді,
що тривало аж до 1924 року. За той
довгий час наша перша іміграція по
чала старітись, а зі старістю й не ста
вало в неї вже досить енергії до праці.
Отже, з більш досвідчених у цьому
ділі людей, не було вже кому взятись
за працю. Нова іміграція, яка вже була
почала приїжджати до Канади, не бу
ла якслід до цього підготована. Ця дру
га іміграція не думала осідати в Кана
ді, але мріяла про скорий поворот на
Рідні землі. Мрії не здійснились і по
шкодили їм в їхній майбутності. Обез-
печеневу діяльність припинила пізніш
на довгий час економічна криза, яка
почалась у 1930 й протривала майже
до вибуху третьої світової війни.
Лише в роках 1935 та 1936 деякі ін-
дустріяльні міста на Сході Канади по
чали повільним темпом оживати. До
них належало й місто Віндзор, в яко
му вже були автомобілеві заводи Фор
да та Крайслера. І саме до цього міста
почали приїжджати „зайцем" товарови
ми поїздами безробітні з Західньої Ка
нади з різними думками. Частина з них
думала осісти у Віндзорі й дістати пра
цю в автомобілевій індустрії, а деякі
знову думали „перебристи" ріку та діс
татись до сусіднього американського
міста Дітройту, а вже там вони напев
но дадуть собі раду, бо Америка вели
ка й багата...
В тому часі в Дітройті вже було кіль
ка досить великих відділів УНСоюзу.
З його членами почали стрічатись на
всяких імпрезах в Дітройті й наші лю
ди з Віндзору. В короткому часі їх стрі
чі та обопільні розмови довели до того,
що в Віндзорі зорганізовано в жовтні
1937 року вже другий 'відділ УН
Союзу в Канаді. До його зорганізуван-
ня найбільше причинилися такі члени:
Володимир Дідик, що був уже тоді го
ловним радним УНСоюзу з Дітройту,
Богдан Зелений, П. Дуда, Никон, О.
Косіковський, О. Червак та інші чле
ни філії Українського Національного
Об'єднання.
Згадую я тих піонерів тому, бо той
відділ був початком постання багатьох
відділів УНСоюзу в Канаді. Його члени
піонери приїжджали до Торонта кілька
97