Basic HTML Version
РОЗМОВА ПРО ЛІТЕРАТУРУ ВИЗВОЛЬНИХ
ЗМАГАНЬ
Написав Лука Луців
— Маю новий клопіт.
—• Що таке, знову якийсь автор
невдоволений з рецензії?
— Ще гірше. Прийшов до мене
юнак і попросив, щоб я позичив йо
му або назвав літературний твір, з
якого він найкраще міг би відтворити
собі добу наших визвольних змагань.
Я не назвав йому такого твору, бо
сам його не знаю.
— Було б йому дати новелі Васи
ля Стефаника. Як він прочитає Сте-
фаникових „Синів", то краще пізнає
запал покоління
визвольної доби,
ніж прочитавши десять повістей про
ті часи.
— Я йому це сказав, бо сам за
хоплююся Стефаником і вважаю йо
го за неперевершеного нашого про
заїка. Але він мені відповів, що саме
„Сини" захопили його до читання
творів, які мистецькою формою від
творювали б роки української війни
за волю.
— Можна було б йому порекомен
дувати „Патетичну Сонату" Миколи
Куліша. Це сильна річ, хоч і написа
на під комуністичним режимом, де,
навіть і під час українського курсу,
не можна було писати так, як цього
бажала українська душа.
— Він прочитав і цей драматичний
твір, перевиданий тут і легко доступ
ний читачеві.
— І що ти порадив своєму цікаво
му читачеві?
•— Я йому сказав те, що наші ви
звольні змагання ще не є закінчені,
що вони тривають ще й досі, і пись-
меннники не мають змоги створити
синтезу того великого змагу, який
почали Українські Січові Стрільці в
1914 році і який вся наша нація про-
довжає, починаючи з 1917 року. Бо
ротьба Української Повстанської Ар
мії, змагання Першої Дивізії Україн
ської Національної Армії, боротьба
підпілля на всіх українських землях,
під усіма окупантами, — все це окре
мі етапи української визвольної бо
ротьби. На жаль, я не знаю досі тво
ру, який у літературній формі пода
вав би синтезу більш як сорокрічної
боротьби.
— Маємо ж стільки спогадів із тих
часів. Маємо твори наших військови
ків, які фахово представляють вій
ськову боротьбу українців впродовж
останнього півстоліття. Треба було
йому, тому твоєму юнакові, порадити
ті спогади.
— Але ж він просив мене про чис
то літературний твір. Він набрав охо
ти до читання літературних творів,
прочитавши Стефаника. Але я не
міг йому вказати на літературний
твір подібної сили.
— А чи не міг ти порадити йому
прочитати якусь повість із наших ви
звольних змагань? Таких повістей є
в нас досить.
— Це правда, такі повісті с. Але
я не хотів йому псувати смаку після
Стефаникових творів.
— Яка може бути причина того
явища, що наші письменники не мо
гли відірватися від дрібничкових упе
реджень та непорозумінь, коли зма
льовували часи нашої збройної бо
ротьби, в яких наш нарід змагався
за те, що було і є святим для всіх
членів нашого народу, якщо вони є
дійсними українцями і не погоджу
ються на жадного окупанта, хоч би
він не знати якими словами прикра
шував свою окупацію.
— Це не така проста проблема,
щоб на неї легко й коротко можна
89